Мій син в 16 років став батьком, я не можу прийти в себе

У моєму житті сталося непередбачувана подія, від якої я так і не можу відійти. Мені зараз 40 років, у мене є син, якому скоро виповниться 17 років, чоловік помер кілька років тому. Я ніколи не скаржилася на життя, у мене все просто, робота і будинок з городом. Син мені допомагав завжди і у всьому, коли закінчив 9 класів, вирішив виїхати в місто, щоб вступити до технікуму, я була не проти.

У нього вийшло вступити в цей технікум безкоштовно, йому дали кімнату в гуртожитку і він приїжджав на вихідні додому. Два курси він закінчував на «відмінно», і я раділа за нього, в цій радості я не помітила, як він накоїв справ.

Після завершення другого курсу він повинен був, як завжди, приїхати додому до мене на канікули, але його все не було. Я думала, що він захотів залишитися в місті, може підробіток знайшов або ще чого, але навіть і подумати не могла, що він затримався через свою дитину.

Він затримався на тиждень і приїхав із немовлям на руках. По цей час пам’ятаю, як він на порозі стоїть раннім літнім ранком, а я дивлюся на це все і зрозуміти не можу, снитися мені це все чи ні. Він сказав, що це його дочка, її звуть Вікторія. Я настільки була шокована інформацією, що і слова сказати не змогла. Моєму синові 16 років, звідки у нього дочка ?!

Він сказав, що не зміг залишити її в пологовому будинку, її мама померла при пологах.

Як тільки я прийшла до тями, син розповів все з самого початку. Виявляється, на першому курсі технікуму він познайомився з дівчинкою, яка торкнулася його душі і серця. Він відразу помітив, що вона особлива, одягається скромно, розмовляє мало, зовсім не фарбуватися, але саме це моєму синові й сподобалося в ній, він став виявляти до неї знаки уваги. Пізніше вона йому сказала, що виросла в дитячому будинку. Вони все більше і більше стала проводити час разом, а потім настали літні канікули, й вони роз’їхалися.

Те літо дівчина дуже нервувала, через самотність, вона навіть порізала собі вени, придумали собі незрозуміло чого. Мій син, дізнавшись про це, довів їй те, що вона йому потрібна, і вони стали продовжувати зустрічатися, хоча вони й не закінчували відносини. Потім дівчина дізналася про свою вагітність. Але оскільки з одруженням в такому віці у них виникли б проблеми, вони вирішили чекати вісімнадцятиріччя. Дочка повинна була народитися в кінці другого курсу, вони навіть щасливо складати всі іспити, знайшли житло і чекали народження. Але сталося страшне, у цієї дівчини була серцева вада, і народжувати їй було не можна, вона сподівалася на диво, і нічого не сказала моєму синові. Але дива не сталося, вона померла, але народилася здорова дочка.

Звичайно ж, дочку моєму синові ніхто не хотів видавати на руки, він буквально жив під вікнами пологового будинку і кожен день просив завідувачку віддати йому її, а не в будинку маляти. Завідувачка зглянулася над ним, і все-таки допомогла йому все оформити, щоб він її забрав до себе.

Коли він розповідав цю історію, я дивилася на нього і бачила, як він ніжно обіймає цей конвертик і з любов’ю цілує доньку в носик. Я і повірити не могла, що це мій син. Він зробив дуже благородний вчинок. Тепер він перевівся на заочне навчання і знайшов роботу у нас в селищі. Весь свій вільний час він приділяє своїй доньці, буквально все для неї робить.

Я пишаюся своїм сином!