Мій син власним прикладом показав, що потрібно вчитися пробачати людей

Мене звуть Ірина. Я – одинока мама. У мене є син Микита. Йому зараз вже 10 років.

Чомусь у різдвяну ніч, час, коли потрібно усіх прощати, пригадався мені один випадок. Хочу вам про нього розповісти, адже інколи малі діти виявляються набагато розумнішими та добрішими за дорослих людей. Мій син власним прикладом показав мені, що треба уміти прощати.

Мій чоловік залишив нас, коли Микиті було ще тільки 10 місяців. Володимир  відмовився від сина і не виплачував аліментів. Проте я ніколи  не говорила Микиті, що у нього немає батька. Він знав, як його звуть, яким він був, навіть світлини його показувала сину.

Коли Володимир залишив нас, мені було дуже боляче в душі. Це взагалі так страшно, коли тебе покидають! Я страждала майже рік. Образа та біль розривали моє серце. Я не могла збагнути, чому так сталося. Не могла нічого зробити з тою ненавистю, що засіла в мені. Я розуміла, що треба прощати, що треба відпустити… Але нічого не могла з собою вдіяти.

Одного разу колишній чоловік попросив побачитися з сином. Микиті на той час було три роки. Володі вистачило лише на годину. Він обіцяв Микиті, що буде постійно навідуватися до нього та телефонувати. Та своїх слів не дотримався. Я від того що більше сердилася. Мені було образливо за дитину.

Якось у гості на новорічні святах завітала до нас моя подруга Дарина. Ми пили з нею чай на кухні. Вона розповіла мені, що у колишнього чоловіка є жінка і двоє діток. Я була просто у відчаї! Ну як так? Мою дитину залишив, а інших діток виховує. Тим паче, що старша дівчинка у тої жінки взагалі була не від нього, була чужою йому.

Микита почув цю розмову. Я думала, що він образиться і почне плакати. Та у ту хвилину він сказав слова, які я не можу забути й досі:

– Мамо, ми повинні радіти за нашого тата. Як добре, що він тепер навчився бути батьком.

Я була шокована словами Микити. Йому було тільки шість років тоді, а він був розумнішим, ніж я.

Я не могла відпустити від себе почуття образи. А цього варто було навчитися у сина!

Лише через кілька років я змогла пробачити колишнього чоловіка і від щирого серця побажати йому добра та всього найкращого у житті! Я по-справжньому відпустила ці негативні почуття та зняла тягар зі своєї душі. І тоді дихати навіть стало легше.