– Між твоїм Богданом та Галею давно романтичні стосунки! – детально розповідав мені Микола

З Богданом я познайомилась на студентській вечірці саме завдяки Галі. Вона представила його як хорошого хлопця, і я ніколи не сумнівалась у її словах. З Галею ми були найкращі подруги, хоча я вже тоді називала її близькою людиною для мене, а між собою ми називали один одного сестрами. Скільки років ми дружили, скільки всього з нами траплялось, а ми завжди йшли поруч, рука об руку і довіряли одна одній, як собі.

Ми з Богданом закохалися, через два роки одружилися, а ще через два роки у нас з’явилась донечка. Звісно, я й не сумнівалась, що саме Галя повинна стати хресною для моєї донечки. Час біг шаленим темпом, але при цьому я встигла помітити, що подруга від мене віддалилась, все частіше відмовлялась від зустрічей, їй постійно було ніколи поговорити зі мною телефоном. Я почала сильно переживати, чи нічого раптом не трапилось, але вона постійно говорила, що просто багато роботи.

Якщо й у неї знаходився час для відпочинку, то вона надавала перевагу піти у клуб або десь випити, я ж була тепер сімейною людиною, тому частіше бувала вдома, пити мені не можна було, я ж годую.

І от, одного разу, гуляючи по парку з донькою, я наткнулась на Миколу, він раніше був закоханий у Галю, і ми розважалися в одній компанії. Оскільки давно один одного не бачили, то почали ділитися новинами, як у кого життя склалось. І наприкінці він сказав: «Я не знаю, чи це правильно з мого боку, але я не хочу, щоб ти жила у брехні. Ти хороша людина, вони тебе не заслуговують. Між твоїм Богданом та Галею давно романтичні стосунки!»

Я спочатку розсміялась з його слів, а коли зрозуміла, що він це серйозно, то і не знала, як правильно бути. Перш за все, я вирішила поговорити з чоловіком.

Ввечері я розповіла йому, що «хтось» мені про це розповів. Він не став нічого приховувати, сказав, що і сам хотів зізнатися, але ніяк не міг наважитися. Моє серце було розбите, коли зрозуміла, що дві найрідніші людини зрадили мене. Я не знаю, як описати все те, що я відчула у ту мить, але можу сказати одне – у цю мить я опинилась у справжньому пеклі.

З чоловіком я розлучилась, з подругою також перекреслила будь-яке спілкування. З того фатального дня минуло вже 2 роки, я нарешті можу ставитися до цього з холодним розумом, без сліз. Весь свій час я присвячую роботі та дитині, з людьми спілкуюсь та нікого до себе близько не підпускаю, ніяк не можу навчитися знову довіряти…