Мого сина 0бpaжaють, тому я п0кapaлa кpuвднuкa!

Мій син Олег ходить у 2 клас у звичайній державній школі. Ми живемо у великому місті. Тому в школу і додому ми його возимо на машині. Ми ще не дозволяємо йому ходити oднoмy по вулицях міста. Олег ніколи нікого не oбpaжaв і завжди добре ладнав і з однокласниками, і з вчителями. Тому ми були впевнені, що в нього все добре в школі.

Але одного разу коли ми вже повернулись додому, Олег раптом почав плакати. Заспокоївшись, він пояснив нам причину цього. Олег сказав, що в школі його ображає хлопчик з 5 класу. То поганим словом його обізве, то злегка зачепить плечем, коли проходить мимо в коридорі. Порадившись з чоловіком, вирішили поки не втручатись, щоб син спробував сам вирішити цю проблему. Але, на жаль, ми помилились. Чим далі, тим гірше ставало. Хлопець вже не просто ображав сина, а почав сильно штовхати його, що той міг впасти на підлогу чи траву. Адже він був вищим, габаритним та сильнішим ніж наш Олег.

Тоді ми вже вирішили діяти. Спочатку поговорили з вчителькою сина, потім і з директором школи. Як виявилось цей хлопець ображає не лише Олега, а й інших діток з молодших класів. Ми були шоковані, коли нам порадили, щоб наш син просто не виходив на перерві з класу, щоб не потрапляв кривднику на очі. Але ж це просто маячня! Через малого хулігана, який ображає менших дітей, Олег має весь час сидіти в класі?

Ми з чоловіком зрозуміли, щоб вирішити конфлікт з такими хлопчиками не допоможуть ні розмови, ні покарання батьків. Тому порадившись, вирішили діяти по-іншому. Можливо це і не правильно з боку етики, але мій чоловік почав вчити сина прийомам самозахисту. Адже надалі йому буде легше, знаючи як вириватись чи блокувати удари. Добре, що в юності чоловік займався карате і пам’ятає безпечні, але ефективні прийоми самозахисту.

Олег потренувався з татом близько тижня. Ми були впевнені, що тепер син зможе захистити себе. Наступного ж разу, коли його кривдник знову обізвав сина і сильно штовхнув об стіну, Олег вдарив його в ніс, не розрахувавши сили. Цього виявилось достатньо для того, щоб з носа пішла кров.

Хлопець дуже злякався виду крові і його зразу відвели в медпункт. Вже через пів години його батьки були вже в школі й розмовляли з вчителькою Олега. Хуліган вказував пальцем на нашого сина й звинувачував його в побитті, а його батьки сильно кричали на Олега. Він намагався пояснити, що їхній син перший почав і вже давно зачіпає його, але ті й слухати нікого не хотіли.

Тоді однокласники Олега теж почали розповідати, як їх ображав цей хуліган. Але все це було марно. Батьки й той хлопець, не вибачившись, мовчки пішли з класу. Та з наступного дня того хулігана вже не помічали в коридорах – він всі перерви проводив в класі за телефонними іграми.

Так, можливо ми з чоловіком неправильно вчинили. Але оскільки розмови з цим хлопцем не допомогли, вирішили діяти рішучіше. Адже з такими дітьми по-іншому не можна: вони вважають, що за образи інших їм самим нічого поганого не буде.

Олег більше ніколи не бився. Але ми знали, що вже зможе себе захистити, якщо словами проблему не вирішити. Краще знати прийоми самозахисту і не скористатись ними, ніж бути скривдженим.