Мої батьки вирішили знову одружитися після 40-річної мовчанки

Розлучилися мої батьки, коли я ще була малою. Та пам’ятаю я все добре, як учора: сталося це перед Різдвом, тож замість сімейного свята та подарунків я отримала великий скандал та розставання батьків. Це ще довгий час мене бентежило, усі ці 40 років, що вони перестали спілкуватися, я сподівалася на їхнє возз’єднання.

Хоч мені вже за 40, живу я в місті та маю власну родину, я кожного тижня приїжджаю в село до батьків: щоб провідати, перевірити, як у них здоров’я та допомогти по господарству. Та доводиться мені весь час «бігати» на дві хати, бо батьки вже 40 років не живуть разом і не спілкуються один з одним.

А розлучилися вони через непорозуміння: наша сусідка Іванка колись збрехала, що мій тато зраджує маму з нею. Вона довго розпускала плітки по селу, тож мама все довідалася від «кумушок», які були й раді донести їй. А дізналася вона про все на Різдво, тож повернувшись з вулиці додому, я побачила, як мама збирає та викидає за поріг татові речі. Уже на смeртному одрі тітка Іванна зазналася, що плітки не були правдивими: вона просто позаздрила нашій міцній та заможній родині, особливо після того, як головним бухгалтером у сільраді, яку очолював батько, стала моя мама.

Тато після розлучення з мамою піклувався про мене, завжди купував речі до школи та смаколики, навіть по господарству мамі допомагав. Коли ситуація з тіткою Іванною з’ясувалася, то мама не погодилася прийняти його назад, вона так само продовжувала його ігнорувати, а мені сказала, що забагато часу минуло, і вона тепер не може повернутися до колишнього чоловіка.

Тато також майже весь цей час був самотнім, він залишив нам і будинок, і все господарство, а сам оселився на окраїні села в якомусь старому будинку. Декілька років він прожив з однією вдовою, та не склалося, він все ще кохав мою маму, а та не могла йому пробачити.

Цього разу я повернулася додому перед Різдвом. Як завжди, пішла спочатку до мами, допомогла їй зробити генеральне прибирання, попоратися по господарству, потім ми довго говорили на кухні. Наступного дня я пішла до тата, під вічні нарікання мами, що я не повинна спілкуватися з тим зрадником.

З татом ми також гарно поспілкувалися, він пожалівся, що мама його все не пробачає. Я також допомогла йому по господарству, а, повернувшися до мами, знову попросила її помиритися з татом, та вона закинула нову відмазку: «І що мені, може, ще й заміж в такому віці вийти, і за колишнього чоловіка? Через 40 років після розлучення? Ой, не вигадуй, доню!».

Знову навідалася я додому вже на свято з усією родиною, та добре, що хоч чоловік був поруч, бо побачивши тата на порозі нашого будинку, я ледь пакети з продуктами не впустила. Мама ж у цей час спокійно поралася на кухні, сяючи як новий самовар. Мої батьки вирішили знову одружитися після 40-річної мовчанки, та я ні на що не нарікаю, тільки шкода, що вони змарнували стільки років, які могли б прожити щасливо разом!