Мої батьки замість мого брата оплачують його kpeдити та aлімeнтu. А батько на мене oбpaзився через те, що я не захотів допомагати

Все життя мені було важкo знайти спільну мову з батьками. Тато був вiйськoвим, тому за звичкою не переставав командувати навіть вдома. Мама за багато років подружнього життя звикла не спepeчатися та наче coлдат виконувати його нaкaзи. Її звичка перейшла й на мене.

Тато з дитинства тримав мене в руках. Не дозволяв вдягатися, як мені хотілося, спілкуватися з цікавими друзями. Я жив наче у казармі. За розкладом прокидався, снідав, займався, вчився. Загалом весь день був розписаний по хвилинах. Щоб хоч трошки розважитись, доводилось хитрувати та вигадувати. Але немає біди без щастя. В дорослому житті я був більш організований за своїх однолітків. На відмінно закінчив школу. Безкоштовно навчався в університеті. Отримав стипендію на стажування за кордоном. Зараз маю свій онлайн-бізнес з надання послуг по обробці даних.

Протилежне виховання та ставлення було відносно мого молодшого брата. Досі не розумію, але батько не зміг справитися з його характером. Можливо, тому що вони схожі своєю впертістю. Але якщо батько став військовим і завжди був впертим до роботи, то мій бра Сергій вперто не хотів нічого робити.

Він завжди весело проводив час. Грав у комп’ютер, міг гуляти цілу ніч, а потім не піти до школи. Звісно ж, саме через це він й не вступив до університету. На роботу теж не хотів йти. Але коли батько перестав йому давати гроші та заборонив мамі готувати для нього, то все-таки довелося шукати, де заробити. Зрештою, влаштувався охоронцем у супермаркет. Через рік одружився з касиркою, з якою вони постійно працювали в одній зміні. Зазначу наперед, що вони були варті один одного.

Та з самого початку їхнє подружнє життя не задалося. А коли його жінка завагітніла, то шлюб не витримав випробування дитиною. Вона подала на розлучення, а після народження ще й на аліменти. В той час Сергій вже набрався кредитів, щоб купувати дорогі мобільні телефони, одяг, комп’ютер для своїх ігор. Більша частина зарплатні йшла на погашення відсотків.

Вперше за п’ять років ми побачились з ним, коли в батька був день народження. Я не часто приїжджав, адже потрібно було працювати. Та й щоб подолати велику відстань від столиці, де я тепер мешкав, до дому потрібно було витратити немало часу. Все більше спілкувалися через телефон. Однак в цьому році у батька була ювілейна дата. Я спеціально для нього замовив антикварний пістолет сімнадцятого століття, адже він полюбляв такі речі. Навіть зібрав вдома невелику колекцію.

Того дня мама приготувала розкішну вечерю. Навіть не уявляю, скільки сил та енергії вона витратила, щоб накрити святковий стіл. Тато надзвичайно зрадів подарункові. Почав його крутити в руках та розглядати з усіх сторін. Брат же подарував йому диск з фільмами. Коли я побачив цей, так сказати, подарунок, то мені стало соромно. Мені. А він сидів наче нічого не сталося.

Під час вечері ми згадували наше дитинство. Після третьої чарки коньяку батько знову розповів свою улюблену історію про те, як він служив у військовій частині. Та ось батько запитав у мене про мою роботу. До цього часу його ніколи не цікавило, чим я займаюся. Вперше, коли я сказав йому, що піду вчитися на програмування, то я почув, що клацати по клавішах – не чоловіча робота. Після того він більше ніколи не питав про те, чим я займаюсь, а я не докучав йому. Що ж, можливо, на старість батько став трішки м’якшим, тому я розповів, що зараз маю нового клієнта, за яким усією фірмою ми «полювали» понад рік. Я хотів ще багато додати. Але батько зупинив мене й прямо запитав, скільки я заробляю.

– П’ять тисяч доларів на місяць. – з гордістю відповів я. Та на обличчях родини я не помітив радості за мене.

Командним голосом батько сказав, що я тепер також буду допомагати йому та мамі платити кредити та аліменти Сергія. Мене наче хто вдарив по голові. Як так. Він доросла людина й не може себе забезпечити. Навіть зараз він перекинув всю відповідальність на батьків. Якщо б він підійшов до мене та попросив допомоги, я б звісно не відмовив. Але ось так нахабно. Я вперше почув, що батьки платять за нього його борги.

Того дня ми посварилися. Я висловив все, що думаю про брата. Єдиний раз за своє життя я відкрито пішов проти слів батька. З братом ми навіть й не говорили. З самого ранку я поїхав. А вже ввечері зателефонувала мама та сказала, що рада тому, що я відмовився. Хоч в мене вистачило духу сказати правду.