Я з багатодітної сім’ї. Маю двох сестер та одного брата. У мене з рідними нормальні відносини, але останнім часом я намагаюся якомога менше спілкуватися з ними.
Справа у тому, що мої сестри та брат мають дітей. Вони впевнені: якщо у мене ще сім’ї немає, то я зобов’язана їм допомагати. Щодня мене просять посидіти з племінниками. Я цих діток, звичайно, люблю, але не настільки, щоб весь вільний час присвячувати лише їм.
Особливо мене дратують мої родичі у вихідні дні. Ще вдосвіта сестри починають телефонувати мені і просити, щоб я погледіла за малими. Я повинна мчати до них якнайшвидше, бо їм «дуже треба» саме в період мого відпочинку. Брат – теж не виключення. Їм з невісткою треба терміново владнати невідкладні справи. Вони наче навмисно підраховують, коли я буду вдома.
Якщо я відмовлюся, вони ще й ображатися починають. Нахабно заявляють мені:
– У тебе ж сьогодні вихідний!
О так! Дійсно підмітили: у мене вихідний! Я маю право відпочити у цей день, бо працюю на двох роботах. Я не зобов’язана нікому допомагати. Можу робити все, що хочу, а можу нічого не робити. Я заслуговую на це, бо часто стомлююся.
А Люда, моя старша сестра, взагалі мене обурила. Вона сказала:
– У тебе ж дітей немає, вихідний немає куди витрачати. А це означає: ти маєш допомагати своїм родичам.
Я шокована. В мене навіть слів немає! Набридло це вже! Чому вони постійно вважають, що я повинна свій вихідний день присвячувати їхнім дітям? Накипіло просто! Ніякого особистого життя!
