Моя дочка зaвariтнiла у вoсьмому класі від стaршокласника, ми з татом хлопця зробили все можливе для щастя наших дітей, але вони не змoгли жити рaзом та вихoвувати внучку як дорослі батьки

Стати бабусею у 38 років я навіть і не мріяла. Моя дочка Оксана нічим не виділялася серед своїх однолітків, у свої 13 років вона була зайнята навчанням та прогулянками з подругами після уроків. Я виховую дочку сама, коли їй виповнилося п’ять, мій чоловік нас покинув — коханка стала цікавішою, ніж дружині й дочка. На щастя, мені пощастило з роботою, де я гарно заробляю, і нам на життя цілком вистачає.

Оксана навіть не розповідала мені, що почала зустрічатися з 16-річним Максимом, я дізналася про це лише тоді, коли знайшла використаний тест на вагітність у ванній кімнаті з двома полосками. Тоді весь світ наче зупинився, в голові крутилася лише одна фраза: “Їй лише 13, як дитина може виховувати дитину?”.

Коли моя Оксана повернулася зі школи, я почала допит. Дочка зізналася, що вагітна від Макса, він старшокласник і вже знає про дитину, хоче познайомитися зі мною та одружитися на ній. Я ледь не зомліла, але вирішувалася доля моєї доньки та її майбутньої дитини, тому треба було тримати себе в руках.

В неділю, як і домовлялися раніше, ми пішли в гості до батька Максима, вони жили за містом, коли я побачила цей будинок, то зрозуміла, що люди вони забезпечені. Двері нам відкрив Антон — тато хлопця, він виглядав солідно та відразу запросив нас до столу. Антон і я почали обговорювати подальше життя наших дітей, цей чоловік виявився розумним та виступив категорично проти аборту. Ми дійшли висновку, що діти мають жити разом, Оксана не бажала покидати нашу комфортну квартиру, тому Максим мав переїхати до нас. Молоді люди розписалися, але тут нам довелося обійти чимало кабінетів, аби отримати згоду на шлюб, та стали жити разом.

З Антоном ми знайшли спільну мову, після весілля чи не кожного дня зустрічалися, він забирав мене з роботи, разом нам було добре. Нарешті, коли Оксана була на сьомому місяці вагітності, я зрозуміла, що кохаю Антона, і ми стали жити разом. Вся наша сім’я переїхала у великий будинок чоловіка.

У вересні народилася Софія — моя перша внучка, така тендітна і незахищена. Я взяла відпустку і стала доглядати за малюком, потім дочка почала відвідувати школу, а Максим поїхав вчитися в інше місто. Через рік юні батьки зрозуміли, що одружуватися так рано було помилкою, і вони вирішили розлучитися. Ми з Антоном розуміли, що вони ще занадто молоді, а перше кохання не завжди на все життя. Моя Оксана також закінчила школу і вступила на вчительку молодших класів. Я підтримувала доньку у всьому і повністю взяла опіку над внучкою на себе й Антона. Тепер наші діти живуть в різних містах, вони будуть своє життя, а ми виховуємо Софійку, як дочку, вона вже ходить в садочок, з Антоном у нас чудові стосунки.