ЖИТТЯ

Моя дочка завжди була ввічливою дівчиною, тому я і не повірила, що вона могла так нarpyбити вчительці

У моїй сім’ї гpyбість завжди була мoветоном, адже ми з чоловіком та наші батьки — інтелігенція. Мій чоловік В’ячеслав займається видавничою справою, я працюю в університеті, а батько мій – відомий український письменник, однак історія зараз не про нього.

Річ у моїй дочці. Вчора мені зателефонувала вчителька зі школи, де вчиться моя Ангеліна, й сказала, що моя дочка послала класного керівника, бо та відмовилася відпустити їй додому у важливій справі. Я, звісно, спочатку навіть не повірила, адже мою Ангеліну не так виховують, аби вона лаялася з вчителями.

Я швидко закінчила справи в університеті й побігла додому розбиратись, у чому річ. Моя дочка вдома в сльозах говорила, що ні в чому не винна, і що це вчителька обмовляє її через те, що я працюю в університеті й викладаю студентам декілька дисциплін, а вона й досі в школі вчителем працює. Говорить, що Інна Яківна до неї найбільш прискіплива, а до решти учнів ставиться з прихильністю.

Реклама

Після її слів, я була дуже сердита й зранку вирішила піти до школи й розібрались з цією вчителькою. Поговорила з нею, і вона твердила, що моя Ангеліна мені бреше, і що вона нагрубила через те, що вона її не хотіла відпускати з уроку.

Сказала: “Я розумію, що вона знає тему уроку на відмінно, але це не привід йти додому, коли заманеться!”

Я поки не розібралась, хто винний насправді, але вже скоро цей інцидент знову повторився, але цього разу вчителька записала розмову й скинула мені у вайбер. Коли я почула, як розмовляє моя дочка з вчителькою, то швидко подзвонила дочці, а та навіть слова вимовити не змогла від шоку. Мало того, що вона нагрубила вчительці й обзивала останніми словами, вона ще й мені брехала. Певно, десь у вихованні ми випустили цей момент, або перехідний він дає про себе знати? Сподіваюсь вирішити це якомога швидше й дати дочці такого прочухана, аби крім слів “будь ласка” й “дякую” нічого не вимовляла!

Реклама

Також цiкаво:

Close