Моя донька нянька для дітей нової жінки кoлишньoго!

— Привіт, Любо. Ти сьогодні ввечері зайнята?

– О, привіт, рада тебе чути. Та ні. Буду лежати на ліжку, дивитися серіал, відпочивати.

– Тоді у мене назріла пропозиція, не хочеш кудись сходити розвіятися, погуляти? Так давно ніде не була.

– Аж не віриться, що це твої слова. Це точно моя подруга? Ти здорова? Я тільки з радістю, готова піти з тобою на край світу. Не кожного дня ж таке стається!

– Ну, я так зрозуміла, ти згодна?

– Звісно, без зайвих роздумів. А ще питання: Ангеліну ти на кого залишиш?

– Не повіриш мені на слово, але Дмитрук проявив ініціативу та хоче забрати дитину на вихідні до себе.

– Ого! Все більше та більше шокуюсь! Цікаво, що ж буде далі.

– Та я не менше за тебе вражена.

– Думаю, таку величну подію, обов’язково потрібно відсвяткувати!

– Тоді до зустрічі! Чекаю на тебе о сьомій. Бувай.

Спочатку пропозиція Назара забрати дитину до себе насторожила.

Їхнє розлучення було довгим та виснажливим. Постійні сварки, скандали, розподіл майна, що разом нажили за десять років.

А потім ще й свекруха прибігала кричала на дівчину не своїм голосом, яка та погана, життя її сину зіпсувала, тільки завдяки їм вона змогла вийти на люди, взяли її тільки через жалість. Знімала з подушок та забирала постіль, котру колись подарувала. Забирала інші подарунки: парфуми, столове наряддя й навіть іграшки у внучки.

На всю квартиру кричала, щоб Таня валила з їхнього дому, для цього в неї дванадцять годин, і дитину нехай забирає. Щоб їх більше тут не бачили. Так і кричала. Погрожувала, якщо ті хоч би раз перейдуть дорогу, вона знайде їм розправу, погрожувала.

Назар дещо старався заспокоїти маму, проте це було без успішно. Погрози свекрухи та залякування лише смішили Таню, вона сміялася в голос.

– Даю вам рівно хвилину, аби покинути стіни цієї квартири. По-іншому я викликатиму поліцію і тоді буде вже говорити не зі мною!

– Сину, — викрикнула свекруха, — що вона собі дозволяє?

– Мамо, ходімо. Вона має на це право. Це її квартира.

– Що?!

Свекруха геть забулася, що квартирі й справді належить цій жалюгідній дівчині.

Звісно, Таня має теж свої недоліки, провинності, ніхто з нас не ідеальний. Коли вона повідомила про свою вагітність, на той час ще не чоловікові, а лише хлопцю, той почав кривитися, м’ятися. А у висновку сказав, що йому потрібно поговорити з матір’ю. Ви хочете сказати, що це нормальна поведінка, дорослого хлопця?

На той час Таня вже жила у свої квартирі, яка дісталася їй в спадок від бабусі, мами тата.
Спочатку свекруха ні чути, ні вірити не хотіла, а потім сказала, навіть і якщо квартира є, то що з того, коли людина погана…

Таня закінчила добре університет, потім працювала в одній приватній невеличкій фірмі, мала достатньо хорошу зарплату. Навіть, якщо і кудись ходила відпочивати чи просто посидіти, це було доволі рідко, то все завжди оплачувала сама.

Ось так і звикла – все сама. Тому і жити вирішила з дитиною сама.

Але тут Назар вирішив вчинити як справжній чоловік, проявити героїзм та запропонував одружитися. Можливо, просто хотів вийти з-під контролю матері.

На той час вигляд Тані був яскравим, незвичним, неформальним. Синє волосся, пірсинг в носі та на брові, час від часу носила червоні лінзи.

Новина про вагітність не ощасливила маму Назара. Коли син привів знайомити маму його майбутньої доньки додому, то його мама просто заридала по-справжньому. Всі зрозуміли, що це сльози далеко не від щастя.

У молодої пари не було стабільності. Постійні сварки, скандали, а потім примирення, спокій. І все колу.

З Танею відбувалися дивні речі. Вона терпіти не могла свою свекруху, проте брала з нею приклад. Як стильно одягатися, як доглядати за собою, як себе правильно поводити.

З цього розпочалися її зміни. Хуліганську зовнішність поміняла, перефарбувала волосся, зняла пірсинг. Змінила свої манери. Почала займатися самоосвітою, розвивалася.

По маленьку бунтарка перетворилася на виховану леді. А в скорому на бізнеследі. Вона працювала на одній фірмі й паралельно організувала інтернет-магазин. Він не був масштабний, проте приносив хороші гроші.

Одного разу вони дуже сильно посварилися, навіть дійшло до бійки. Це і стало останньою краплею в їхніх стосунках. Дівчина запропонувала подати на розлучення.

З цього почався поділ майна, постійні суперечки, обзивання, лихослів’я.

Пройшло трохи часу і все по малу заспокоювалося, затихало.

Раптово Таня довідалася, що свекруха робила тест на батьківство. Ясна річ, що Ангеліна донька Назара. Проте зародився новий скандал.

Таня дала ясно зрозуміти колишнім родичам, куди та в яку сторону їм рухатися, скажімо так, направила.
Нарешті всі заспокоїлися, відпустили ці ситуації, затихли. А два місяці тому Назар сказав, що досить поводити себе, як малі дурні діти, він хоче бачитися та проводити час із дитиною. Таня погодилася, але за умови, що зустрічі проходитимуть на її території.

Дівчинка дуже сумувала за татом і хотіла до нього.

Відбувалися дивні речі. Після того, як Назар із Танею розійшлися, перестали жити разом, у них з’явилися спільні теми для спілкування.

Сьогодні сталося чудо: Назар попросив у колишньої дружини, аби дозволила забрати до себе Ангеліну з ночівлею. Таня довго не думала та погодилася.

Ця ідилія тривала рівно рік: на вихідних дівчинка проводила час із татком, а Таня відпочивала.

Але через деякий час жінку насторожив той факт, що Ангеліна вже не так радіє проводженню вихідних із татом. Тому відразу запитала в доньки, що трапилося, чи хтось її ображає?

Дівчинка помахала головою, на знак згоди.

Тані було відомо, що свекруха продала свою трикімнатну квартиру, купила синові однокімнатну, а собі двокімнатну.

– Доню, розкажи, що трапилося? – мама вирішила дізнатися правду, що там відбувається? Чому раптово в дитини пропадає бажання їхати до тата на вихідні?

– Це все через цю Анжеліку!

– Хто це така? Яка ще Анжеліка?

– Татова Анжеліка.

– Вона тебе кривдить, ображає? – розпереживалася Таня.

– Та ні, нічого подібного.

– Ревнує, мабуть, — подумала собі жінка.

– Сонечко моє, якщо ти не хоч їхати до татка, то побудь зі мною вдома. Можемо замовити суші та піцу, мультик подивимося.

– Я хочу до татка, скучила за ним.

Ангеліна побігла відчиняти татові двері.

Біля дверей стояла свекруха, це була дуже неочікувана гостя. Ясна річ, що після розлучення свекруха телефонувала жінці, аби взяти внучку погуляти в зоопарк, кіно чи на концерт сходити. Але ніколи не приходила до квартири, а тут…

– Галино Степанівно? Добрий день. Що трапилося?

– А щось мало статися? Дивишся на мене, ніби я з труни вилізла.

– А чого ніби?

– Обійдемося без твоїх натяків. Нам із тобою потрібно серйозно поговорити.

“Зараз буде говорити, що нарешті Бог змилувався над нею і послав їй ідеальну невістку. Заборонить мені пускати доньку до Назара, аби та не псувала їхнє життя, “— роздумувала Таня.

– Чого стоїш, як вкопана? Можливо, кави зробиш? Нам треба поговорити. Думаю, тобі відомо, що в мого сина появилася нова дівчина, — колишня свекруха промовила це таким тоном, ніби в неї щось болить.
“О, почалося. Чому я не сумнівалася?” – подумки сказала жінка.

– До чого я веду? Не пускай туди більше Ангеліну. Вони тепер живуть разом.

– Разом це хто? І чого я маю не пускати доньку?

– Що ти робиш із себе дурепу? Обійдемося без твого театру одного актора! Анжеліка ця та Назар живуть разом у нього на квартирі.

– Галино Степанівно, хай собі живуть. Мені то, що з цього? Я нікого не заставляю брати до себе Ангеліну. Це бажання та воля вашого сина.

– Ой, Боже. Може вистачить мене перебивати? Послухаєш до кінця? Невгамовна! Ну от, у цієї Анжеліки є дитина своя.

– Так, що далі?

– І от вони нашу Ангеліну використовують: заставляють її няньчити ту дитину.

– Тобто? А звідки ви це знаєте?

– Я одного дня простежила за ними, — спокійно та без капельки сорому відповіла свекруха. – Самі гуляють, Ангеліна нехай поки те зробить, туди піде, з дитиною пограється. А одного разу поїхали в аквапарк. Ті двоє, голубки, лежать собі, обіймаються. Ангеліна сидить та дивиться за її дитиною. Добре собі влаштувалася. А тепер каже, що їдуть разом відпочивати, й Ангеліну хочуть брати. Уяви собі, навіть, синочок мій каже, ой Ангеліна в нас така вже доросла, няня для нашого Артурчика.

– Що? Няня? – очі Тані налилися злістю на чоловіка та його нову пасію. Відразу пригадалося їй своє дитинство, коли вона мусила глядіти дітей мачухи, поки ті собі розважалися. Це був найгірший час. Але це хоча б були рідні сестри та брати по татовій лінії. А тут….

– Галино Степанівно, — різко промовила жінка, — сидіть тут поки з Ангеліною. Скоро повернусь.

– Ти куди полетіла? Стій, зупинись! Ще дитину налякаєш. Вона й так була постійним глядачем ваших скандалів та сварок!

Таня була на взводі, руки тряслися від злості, ненависті. Вона не могла чекати, дитину було потрібно забрати зараз, вже!

Проте свекруха заспокоїла її, відмовила.

Відтоді Назар бачиться з донькою на території Тані або матері, по-іншому бути не може. На вихідні Ангеліну забирає до себе бабуся Галя.

Одного разу в Назара була спроба попросити маму, аби та ще няньчила дитину Анжеліки, проте не вдалося. Галина Степанівна щось таке відповіла, після чого син і не згадує про це.

На диво, Галина Степанівна знайшла спільну мову з Танею, потоваришувала. Стільки років пройшло, і тільки зараз вони змогли це зробити…

– Знаєш, ніколи б не подумала, що подібне скажу. Але вона крута, — сказала Таня своїй подрузі про колишню свекруху.

– Таку ідеальну дружину проміняв не зрозумій на кого, просто жах, — говорить Галина Степанівна про колишню невістку.

– Нічого страшного, якось воно буде. Моя мама непроста жінка, до неї потрібний особливий підхід, — говорить Максим своїй новій обранці, — ось вони раніше з Танею навіть не говорили, а тепер подругами стали.

– І що мені з того? Для цього потрібно нам розійтися? Чи що накажеш робити?

– Та, звісно, ні. Але…

– Мамо, — запитує син Галину Степанівну, — чому ти не хочеш глядіти Артура? Це також твій внук. Він ні в чому не винний, це ж дитина.

– Ти мене дивуєш, чесно. По-перше, я ні в чому не звинувачую Артура, вашу дитину. По-друге, люди не завжди хочуть глядіти власних внуків, рідних, а ти хочеш, щоб я няньчила чужу дитину. І ще скажи мені таке? Хоча б був один раз, коли я прийшла без подарунка для вашої дитини? Завжди щось приношу чи солоденького, чи іграшку, будь-що… Це подарунок для малюка, але не для внука. Ось що головне. Не плутай, це різні речі. У людей є дитина, я не можу прийти без подарунка. І ти просто не маєш права вимагати від мене чогось більшого, аніж те, що я даю.

– Ну мам, — засмучено відповідає син. – А якщо в нас з Анжелікою народиться спільна дитина. Ти теж будеш відмовлятися її глядіти?

– Назаре, ти зараз говориш не про те. Коротко кажучи, я не збираюсь сидіти з дитиною твоєї жінки. Так зрозуміло? Закриємо цю тему, чи ти хочеш посваритися?

– Ні, все зрозуміло.

– От і чудово. Я рада.

А як вважаєте ви: чи правильно вчиняє Галина Степанівна? Чи все-таки вона зобов’язана допомогти синові? Невже так важко взяти дитину на пів дня, цим самим дати відпочити молодій парі, провести час разом, повеселитися? Чи бабця має право обирати глядіти їй внука чи відмовитися, любити чи ні, тим паче якщо він не рідний? Як правильно вчинити?

Хіба правильно вчинив Максим, який дозволив і заохочував використовувати свою доньку, як няньку?

Колеги Тані розділилися на два табори: одні кажуть, що в цьому немає нічого страшного, проте інші вважають, що це далеко від норми.

Ось така історія для роздумів у нас на сьогодні.