ЖИТТЯ

Моя донька переконана, що мені потрібна увага, а я лише хочу побути на самоті

Пенсія була для мене найочікуванішим етапом життя. Нічого не приносило мені такого задоволення, як думки про те, що мені нарешті не доведеться нікуди поспішати, що я сама зможу керувати своїм життям і жити так, як мені завгодно, у своєму темпі.

Я чекала цього моменту, щоб насолодитися своєю самотністю. Мені подобається тиша у квартирі, можливість почитати книгу без шуму і те, що нарешті ніхто мені над головою не говоритиме, що я роблю не так, а що ні. Думаю, багато з вас мене зрозуміють, але моя рідна донька цього зрозуміти не могла.

Мало того, що вона намагається постійно заважати моїй спокійній старості, чи говорить про те, що я потребую постійної уваги та компанії, тепер, коли я прошу залишити мене на самоті, вона звинувачує мене у тому, що я асоціальна. Донька просто не дає мені спокійно жити.

Реклама

Щодня вона прибігає до мене, бо переконана, що у самотності я можу лише плакати й депресувати. Я намагалась їй пояснити, що прекрасно себе почуваю і так, але вона цього навіть чути не хоче.

blog.everythingretirement.com

З роботи вона повертається втомлена та роздратована, тому будь-яка моя відповідь, яка ї1 прийдеться не до вподоби, викличе цілу хвилю реакцій. Мовчу вже про те, як я пару разів просила її рідше мене відвідувати, тому що у той же момент вона починала плакати й бігла на мене скаржиться своєму чоловіку.

Після того до мене почав приходити й зять, постійно запитувати, чим він мені може допомогти. Я йому відповідаю, що нічим, ми посидимо так у тиші кілька хвилин, і він піде. А потім і внук до мене почав приходити, я його нагодую, він мені розповість, як у школі справи, й ми разом сідаємо дивитися фільми, бо більш нічого цікавішого не знаходимо.

Зараз я зі всіх сил намагаюсь йти на зустріч доньці та її сім‘ї, щоб не розчаровувати їх, тому слухаю пусті розмови, відповідаю на дурні питання, терплю прибирання у квартирі, після якого не можу нічого знайти. Тільки у випадку моєї німої згоди зі всіма їх правилами вони щасливі, про моє щастя і мови не йде.

Я скільки разів пробувала пояснити доньці, що її допомога мені не потрібна, що вже просто втратила надію якось донести її це. Можливо, у вас будуть поради, як пояснити родині, що мені потрібна тиша?

Реклама

Також цiкаво:

Close