ЖИТТЯ

Моя донька виходила заміж. А я про це навіть і не знала

Свекрухи і невістки… Тещі та зяті… Про їх відносини можна писати багато. Найчастіше – негативного. Бо нерідко буває так, що мами доньок і синів не люблять тих, кого впускають у своє життя їхні діти. Але часто трапляються й недобрі невістки та зяті. Стосунки родичів не складаються, але вони самі вuнні у тому. Адже просто треба знаходити спільну мову та компроміси.

Зустріла я якось в аптеці подругу своєї доньки Маргарити. І була дуже здивована її запитанням:

– Ну що, Алла Василівна? До весілля готові?

Реклама

– Не зрозуміла… – я округлила очі.

– Алло Василівно, у Вас все гаразд? До весілля Маргарити – я мала на увазі. Чи Вас наскільки турботи передвесільні поглинули, що забули вже?

Та ні. Я не забула. Я взагалі не знала. Вперше чула цю звістку від Лізи, подруги моєї доньки. А то б, мабуть, і не дізналася про це.

Я поверталася додому і плакала. Ну як так? Чому моя рідна донька не поділилася зі мною такою новиною? Я її виховувала одна, без сторонньої допомоги. З чоловіком розлучилися, коли Маргариті було лише два роки. Він навіть аліменти не платив.

Працювала понаднормово, щоб забезпечувати доньку усім. Ні в чому їй не відмовляла. Вивчила Маргариту на престижну професію. З періоду навчання вона й залишилася у місті. Спочатку приїжджала щотижня. Потім почала рідше мене відвідувати. Навіть телефонувала раз у тиждень. Згодом перейшла на орендовану квартиру.

Я не ображалася тоді. Усе розуміла: зайнята донька. Що поробиш? Такий ритм сучасного життя!

Але ось так – не повідомити про заміжжя рідній матері! Дізналася про любов Маргарити лише від Лізи. Знаю тепер і ім’я нареченого – Антон. Може, це через нього донька посоромилася мене звати на весілля? Чи Маргарита переживає, що я живу бідно, тому не бажає знайомити мене з зятем? Я геть нічого не розуміла. Але прикро і боляче було від такого випадку.

Тоді я вирішила поїхати сама до них. Просто привітати. Прийшла на весілля незваною гостею. Підійшла до доньки, вперше подивилася на зятя і промовила:

– Любі діти! Вітаю вас з цією знаменною датою. Синок, Антоне, бережи мою кровиночку, мою єдину доньку. Я завжди сина хотіла і ось настав той момент, коли він у мене з’явився. Знайте, що у будь-якій ситуації я підтримаю вас. Хочу ще побажати, щоб ваші діти не змушували вас ніколи відчувати себе одинокими і непотрібними.

Привітала і вийшла з приміщення геть. Чула, як затихли усі гості.

Маргарита і Антон наздогнали мене надворі аж.

– Почекайте, мамо… – почула я голос зятя. – Ви потрібні нам.

– Мамо, не йди… – й донька відізвала мене. – Пробач… Пробач, рідна… Я винна перед тобою. Не йди.

Ми обійнялися. Я вперше відчула за довгий час, що потрібна дітям. Звичайно, я повернулася з ними на весілля.

Вже пізніше Маргарита зізналася мені, що хотіла провести цей день тільки у колі друзів. Та зять запевняв її, що це негарно по відношенню до мене. Та донька егоїстично себе повела, лише на весіллі зрозуміла свою помилку.

У Антона мама померла, коли він ще малим був. Ми з зятем дуже здружилися. Він ставиться до мене, як до рідної. Допомагав мені по господарству, щотижня з донькою приїжджали до мене у гості. Той інцидент зблизив мене з Маргаритою та зятем. А донька неодноразово попросила у мене пробачення за свою негідну поведінку. І я знаю, що така реакція – заслуга мого найкращого зятя, який дійсно став мені сином.

Реклама

Також цiкаво:

Close