ЖИТТЯ

Моя дружина — надзвичайно добра жінка, вона допомагає всім, хто цього потребує. Бувши студенткою, Ольга отримала у подарунок від бідної бабусі квартиру. Я тільки нещодавно дізнався і розплакався після цієї історії

Чотири роки тому моя жінка навчалася на філологічному факультеті пристойного університету в столиці країни. Вона була старанною студенткою, всі викладачі любили її за розум, а одногрупники  за вміння підтримати розмову та відсутність конфліктів. Зі мною Ольга познайомилася вже на останньому курсі, вона вже мала ключі від квартири у самісінькому центрі, хоч я і знав, що її батьки не такі заможні люди, аби купляти дочці квартиру в столиці, але зайвих питань не задавав.

Вже коли ми одружилися і переїхали в цю квартиру, Ольга влаштувалася на роботу вчителькою, а я працював програмістом, жінка одного вечора розповіла мені історію, яка зачіпає за душу…

Реклама

Зустріч, яка змінила все

Реклама

Перший курс навчання, Ольга ще не вивчила місцевість та університет, але вже запримітила їдальню навпроти навчального закладу, в якій щодня обідала. Студентка не мала багато грошей, завжди економила, але одного разу вона витратила на їжу більше, ніж планувала. Так, якось під час обіду в їдальню зайшла бабуся років 70-ти, на вулиці була зима, падав сніг та стояв мороз, а бабуся аж тряслася від холоду. Вона підійшла до вітрини з булочками, але попросила лише теплої води в продавця, який косо на неї дивився. Чоловік налив жінці води та попросив не затримуватися в приміщенні. Бідолашна продовжувала стояти та дивитися на соковиті булочки  вона була голодна, але ні слова про це не сказала. Ольга побачила очі бабусі й покликала за свій стіл. Жінка не хотіла йти, але Ольга сама до неї підійшла, взяла за руку та привела до столу. Дівчина купила чай, декілька булок з різними начинками, а також гарячий суп. Бабуся спочатку соромилася, а потім почала вільно їсти. Дві останні булочки незнайомка вже не змогла подужати, тому Ольга запропонувала взяти їх із собою  бабуся доїсть вдома.
Моя дружина провела стареньку до її квартири, а та в знак подяки покликала її на чай.

Іноді життя несправедливе

Бабуся представилася Зінаїдою, їй було 72, вона залишилася повністю сама, чоловіка поховала тридцять років тому, залишилася сама з сином, більше заміж не виходила. Вона все життя працювала на заводі швеєю, а коли до пенсії залишився рік, завод закрили. Її єдиний син трагічно загинув в автокатастрофі, він так і не встиг одружитися, бабуся залишилася сама... Вона отримувала маленьку пенсію, не дивлячись на стаж роботи. На ліки грошей не вистачало, тому влітку вона збирала лікувальні трави, сушила їх і так підтримувала здоров’я. Комунальні послуги забирали більше половину пенсії, не вистачало навіть на їжу, тому вона іноді виходила на вулицю  просити милостиню. У квартирі баба Зіна підтримувала чистоту, але жила бідно. Ольга пожаліла стареньку і вирішила, що буде навідуватися до неї та допомагати.

Добро завжди повертається

Ольга стала майже щодня приходити до баби Зіни, вона приносила їй смачні булки та купляла ліки. Дівчина помітила, як старенька змінилася, стала частіше посміхатися, постійно розповідала історії зі свого життя. На жаль, через рік бабуся померла… Ольга поховала стареньку, а ключ від квартири залишила сусідці, яка іноді доглядала за бабою Зіною. Вже через декілька місяців Ольга отримала лист, де йшлося про те, що вона отримала у спадок квартиру. Дівчина спочатку прийняла це за помилку, а потім зрозуміла, що то баба Зіна так їй подякувала.

Моя кохана дружина стала жити тут, вона до тепер не викидає речі бабусі, різні статуетки, старовинне дзеркало тощо, стоять на видному місці, й ми їх бережемо.

Я пишаюся Ольгою, вона  уособлення добра та милосердя, тепер ми разом ходимо на могилу до баби Зіни й нашим дітям будемо розповідати історію, яка гріє серце та дає стимул жити.

Реклама

Також цiкаво:

Close