Моя дружина не цінує всього того, що я для нас роблю і я не можу змиритися з її нeвдячнicтю!

Буду чесним, я все життя мріяв про сина, тому, коли дружина повідомила, що у нас буде донька, я не на жарт розчарувався.

Дружина довгий час намагалась приховати від мене це, бо я тоді втратив роботу й так був розбитий, не хотіла ще більше засмучувати, але згодом я зрозумів все і без її слів. У пошуках роботи я провів пів року, і я дуже вдячний коханій, що не дорікала мені за це, а підтримувала й помагала. Коли вона вийшла у декрет стало зрозуміло, що я повинен вийти на роботу, іншого виходу у нас просто не було, бо тоді б ми просто голодували б. Я вирішив підпрацьовувати таксистом, поки не знайду нічого кращого.

Перший тиждень після пологів був для нас найважчим, пішло багато грошей, і ми мусили виживати. Я працював майже цілий день і додому повертався лише спати, дружина теж ходила сама не своя після пологів. Я старався їй не дорікати за те, що вона не завжди може заспокоїти дитину чи приготувати сніданок, розумів, що їй зараз теж нелегко. Перші тижні минули й життя почало налагоджуватися, але тут уже дружина почала дорікати мені, що я нічого вдома не роблю, а їй потрібна допомога. Я не міг її зрозуміти, я працював цілий день, єдине, чого мені хотілось вдома — це спати, а тут ще й дитина кричить, хіба не її обов‘язок стежити за нею, доки я заробляю нам на життя?

Згодом вона змирилась, чи зрозуміла, що я не маю змоги допомагати, бо дуже втомлююсь і припинила про це говорити, але замість цього прийшли нові докори. Вона хотіла, щоб я оплачував кредит за машину, а я не міг собі цього дозволити, бо забезпечував нам життя і платив іпотеку за батьківський будинок (хотілося їм щось хороше на старості зробити з братом), тому вона була змушена брати гроші з дитячих виплат.

Я більше не міг цього терпіти, запропонував їй якийсь час пожити з мамою, щоб ми двоє охолонули. Схоже, теща там ще більше її накрутила і тепер почалися розмови про те, що, якщо я не буду їй допомагати, то вона подає на розлучення, і я не побачу доньку.

Сил моїх більше немає терпіти це, хочеться хоч раз почути подяку від неї, щоб знати, що мені є для кого старатися, а не лише докори й слова про бажання розлучитися.

Я дуже втомився. Я давно не відпочивав та не бачив друзів. Моє життя перетворилось у постійну роботу та вислуховування докорів від дружини. Я більше так не витримую, а найгірше я відчуваю, що охолонув до дружини, схоже, наше кохання буде зруйновано через побутові проблеми. Ніколи й подумати не міг, що з нами таке станеться!