Моя дружина пішла від мене до батька. До мого батька!

З Надією ми одружилися ще три роки тому. Вона старша на п’ятнадцять років. Я закохався у неї до нестями. Працювала в університеті, де я навчався. Довго її добивався, і все таки вона звернула на мене увагу. Ми довго зустрічалися таємно, їй було соромно, що я ще юний та «зелений».

Зараз я лише почав усвідомлювати, що стосунки з такою різницею у віці не закінчуються хепі-ендом. Але тоді я не звертав увагу на це. Все було спочатку, мов у казці. Я Надію на руках носив. Вона була мудрою, інтелігентною, досвідченою. Це страшенно подобалося мені.

Ми гуляли з нею вечорами, відвідували різні культурні заходи, їздили у подорожі. Та згодом Надія стала більш домашньою. Вона почала віддавати перевагу сімейному відпочинку. А я прагнув мандрувати та розважатися.

Ще я помітив, що я перестав її задовольняти. Вона сварилася, коли я приносив малу зарплату. Надія гнівалася, якщо затримувався чи проводив час з друзями.

Одного разу ми дуже посварилися. І я вирішив пожити деякий час у друзів.

Якось схотілося мені відвідати батька, адже давно у нього не гостював. Коли йшов до нього повз парк, то побачив те, чого ніколи не очікував побачити.

На лавочці у парку спиною до мене сиділи мій батько і моя дружина. Вона схилила йому голову на плече, а він ніжно обіймав її та декламував вірші про кохання.

Я був шокований. Наступного дня я подав документи на розлучення. Не йшов на контакт з батьком, не відповідав, коли він телефонував мені. Та через декілька днів він перестрів мене, коли я йшов з роботи.

Я повідомив йому, що про все знаю. Батько почав вибачатися, а потім додав:

– Надія – особлива жінка. Їй потрібен дорослий чоловік, а не дитина, яку вона буде обходити. Я зможу зробити її щасливою, бо я старший за неї.

Ці слова страшенно розгнівали мене. Але я стримався і просто пішов.

Я розлучився з Надією. Мій батько переїхав до неї жити. Я не знаю, як впоратися з цією образою й обманом. Минув вже рік, а я досі не можу вибачити батькові.