Одразу ж у перші кілька днів в садочку між моїм сином та іншим хлопчиком трапився конфлікт. Виховалеті мені навіть про це не розповіли.
Син прийшов додому, поїв і почав бавитися. Потім пожалівся, що його сильно болить головочка. Я глянула на нього і побачила шишку на голові. Звичайно ж я одразу запитала звідки вона у нього, де і коли він вдарився. Матвій мовчав і сказав, що не скаже.
Ну добре – подумала і дала синові трішки часу, щоб він наважився розповісти.
Наступного ранку ми прийшли до садочку і у Матвія почалася жахлива істерика, як він побачив хлопчика з своєї групи. Син вчепився за мою ногу, плакав і казав, що хоче додому.
Я присіла біля нього, взяла його за ручку і запитала що трапилося. Матвій мені зізнався, що вчора цей хлопчик відібрав у нього його ж машинку та ще й вперіщив нею сина по голові.
Це мене дуже розізлило. Я підняла матвія на руки і попрямувала до виховательки, яка приймала на ганку дітей. Запитала чи вона мені нічого не хоче розповісти. Вихователь мовчала, а пізніше сказала що таке відбулося, але у того хлопчика мама скандалістка і вони вирішили мені не казати це.
Та як таке взагалі можливо? Єдина хто має право на скандал – це я. Я попросила негайно телефонувати виховательку до цієї горе-мами і казати, хай повертається. Далеко вона не встигла відійти.
Вершина цинізму у цієї жінки просто неосяжна. ВОна прийшла за якихось десять хвилин. Наші діти стояли поруч і мій Матвій розповів все, як було насправді. То ця жінка, Іванка, мені сказала:
– Мій син молодець! А ти свого краще виховуй! Мій Дмитрик завжди отримує те, що хоче і це найкраща його риса, яка знадобиться в дорослому житті. Твій матвій не вміє за себе постояти – тримай його вдома!
Мені просто мову відняло. Та дитиною потрібно займатися і виховувати її.
