Мене звуть Ліна. Дванадцять років тому у мене був чоловік. Я його зараз намагаюся не згадувати, але свою історію хочу розповісти іншим, щоб жінки усвідомлювали, якими nacкудами бувають чоловіки, і як може бути у житті.
Мені було 24 роки, коли я познайомилася з багатим бізнесменом, власником десяток заправок у нашому місті. До мене у нього були пристрасні почуття, і він дуже бажав, щоб я належала йому. Він запропонував одружитися. Я погодилася. Він був розумним, дотепним, романтичним. Спочатку…
Для нього це був уже третій шлюб. Перша дружина народила йому сина, а друга – доньку. Антон (так звали чоловіка) відразу мене попередив, що більше дітей він не хоче.
Я з розумінням поставилася до його прохання, але вже через рік усвідомила, що хочу стати мамою. Прокинувся мій материнський інстинкт. Я сподівалася, що після народження малюка той лід у серці коханого відтає, і він полюбить дитину. Одного разу я не прийняла протизаплідні пігулки. І завагітніла.
Через деякий час я сповістила Антону цю звістку. Але він нічого й слухати не хотів:
– Я тебе попереджував до весілля. Більше я дітей не хочу. Або ти робиш аборт, або я розлучаюся з тобою, і ти знову їдеш до своєї мами у стару комунальну квартиру!
Я все ж таки вирішила перечекати. Думала: народжу донечку і чоловік схаменеться. Це ж його кровиночка!
Але дива не сталося! Я повернулася до мами з дитиною на руках та свідоцтвом про розлучення. Сусіди тільки зловтішалися. Мама прийняла мене та онучку як належне, сказала, що буде допомагати мені в усьому, і разом ми справимося з проблемами.

Якось я зустріла свого колишнього чоловіка. Він так і не бачив донечки. І не хотів цього робити. Лише сказав, що подарує їй квартиру на повноліття. І все. Але це ж все тільки слова.
Я розчарувалася у чоловіках. І більше не маю бажання ні з ким зустрічатися. Так і живемо: я, донечка та мама. Щоб забезпечити нашу родину, я багато працюю.
Думаю, що тоді зробила правильний вибір. Я обрала материнське щастя, а не заможне життя. Можливо, хтось засудить мене і скаже, що я зробила неправильно, але мені все одно.