Моя мама назвала мою доньку б1ceням та відмовилася сидіти з онукою

Після одного випадку моя мама більше ніколи не сидить з моєю донькою. Ви запитаєте: «Чому бабуся не хоче бути зі своєю рідною онукою?». А я вам розповім вам цю історію, і можливо тоді ви або зрозумієте мою матір, або навпаки будете засуджувати.

Одного разу моя мати взяла на вихідні онуку до себе. Проте наступного вечора в суботу вона привела її назад додому. А пояснила вона це все так:

– Все! Сил моїх більше немає! Я більше не буду з нею няньчитися! – казала моя мати.

– Це я більше ніколи не прийду до тебе, бабуню! Ніколи-ніколи! – відповідала моя донька, надувши нижню губку та схрестивши ручки на грудях.

– Так, стоп, поясніть, що сталося? – намагалася розібратися я.

Я відвела всіх на кухню, налила чаю, дала печиво і вже більш спокійно мені повідали цю захоплюючу історію їхнього конфлікту.

– Доню, сонечко, я прекрасно розумію, що всі діти різні і до кожного потрібен свій підхід, але це просто щось з чимось! Тільки но ми прийшли додому – вона почала вимагати млинці з маковою та горіховою начинкою. І байдуже, що в холодильнику ще повно їжі, так ще й такої, яку вона любить. Ми сходили в магазин купити начинки. Там вона наклала в корзину ще повно всього, поки я не бачила. А коли на касі я попросила зробити відміну – закатала дику істерику. З горем пополам ми купили все, що потрібно та прийшли додому.

– Дуже дивно, зі мною вона ніколи такого не робила… – задумалася я.

– Потім, коли ми вже прийшли додому, вона розбила раковину в ванній, поки я готувала млинці.

– Йой! Як так?! – перелякалася я за доньку, а раковина то таке, віддам мамі гроші за неї.

– Та от так! Сперлася на неї, бо намагалася залізти, та не витримала і впала. Благо онука не порізалася. А поки я збирала розбиту раковину та замітала – вона залізла до мого ноутбуку і знову почала істерити, бо немає мишки і немає «Ютубу», щоб вона мультики подивилася.

– О Господи…

– А зранку я прокинулася від дикого плачу, адже вона побачила жука, а саме таргана. Бач, жука такого вона не бачила ніколи, перелякалася. Тому я привезла її тобі назад. Не годна я з тим бісеням малим! От в твого брата син, просто прекрасна дитина, спокійний, вихований, а він хлопчик, як-ніяк.

– А я тоді всім розкажу, що в тебе таргани в квартирі бігають, якщо Ілля такий хороший та кращий за мене! – образилася моя донечка.

Загалом, я більше не залишала доньку з мамою, бо ж вона ні за що не погоджувалася. Тепер самі будемо якось викручуватися.