Коли я це все розповідала подругам, вони були здивовані. І тільки запитували, чи надовго мене вистачить. Адже це нездорові стосунки, коли жінка постійно старається догодити чоловіку.

Вийшла заміж я по любові. Олег був першим моїм коханням. Ми зустрічалися майже рік, а потім почали жити разом. Але, на жаль, наше кохання не пройшло випробування у побуті. Чоловік сказав, що я незадовільною його, як господиня. Та заявив, що іде до іншої жінки, яка тямить абсолютно у всьому. Я довго не могла з цим змиритися. Як виявилося, навіть кохання не врятувало наші стосунки. Того ж дня, я пообіцяла собі, що у наступних стосунках такого не буде.

Пройшло доволі багато часу. Я зустріла Миколу. Цілком порядний та хороший чоловік. У нас зав’язалися стосунки, згодом я переїхала до нього. Нас об’єднали спільні погляди та інтереси на життя, ніж кохання.

Для нього я старалася бути ідеальною жінкою. У домі завжди була чистота та порядок, готувала декілька страв на вибір, одяг випраний та попрасований, продукти завжди є у холодильнику. Але і за собою не забула доглядати: відвідувала косметологів, дієтологів, ходила в зал, слідкувала за своїм тілом і займалася улюбленою роботою. А ввечері, дивувала чоловіка красивим вбранням. Деколи, сама не розуміла, як я все встигаю.

Коли я це все розповідала подругам, вони були здивовані. І тільки запитували, чи надовго мене вистачить. Адже це нездорові стосунки, коли жінка постійно старається догодити чоловіку.

– Ой розпестиш ти свого Миколу! Він без тебе, мабуть, і футболки собі не знайде у шафі. Враження, що ти йому матір заміняєш, а не жінку!

Але я не брала слів подруг близько до серця. Думала, що вони просто мені заздрять.

Минулого з нашої розмови три місяці. Я спостерігаю, як чоловік збирає свої речі та переїжджає до іншої. Тепер я зрозуміла слова подруг… Але жодних вияснень чи скандалів я не влаштовувала. Не хотіла виглядати слабкою у такій ситуації. Побажала йому щастя та закрила за ним двері. Подзвонила до подруг і розповіла про все. І лиш тоді дозволила собі розплакатися. Дівчата одразу приїхали до мене.

– А ми тебе попереджали, що все може так завершитися. Ну нічого, це і на краще. Хай собі йде, все одно повернеться. Бо не знайде такої, яка зі шкіри буде вилазити, щоб йому було добре.

І подруги вкотре мали рацію. Через тиждень Микола стояв у моїх дверях, та просив пробачення. Мовляв, що я найкраща та найчарівніша жінка на цілому світі.

Можливо, я і не правильно вчинила, але я пробачила його та пустила у дім…