Почалось все з поїздки у трамваї три місяці тому. Тоді я поспішав додому, ледь встиг на останній трамвай, дома мене вже чекали, мама телефонувала ображена на те, що я вже й так запізнився на сімейне святкування. Я мав їхати на таксі, але щось мене спонукало їхати громадським транспортом. Очима я почав шукати кондуктора, щоб оплатити проїзд, а натомість мій погляд зупинився на дівчині. Хоча тоді мені здавалось, що вона, як мінімум, богиня краси.
Вона була висока, струнка, з широкою посмішкою та чарівними очима. Через мить вона спіймала мій погляд і посміхнулась. Після цього я вже був готовий йти з нею хоч на край світу, тому, коли вона вийшла на своїй зупинці, я швидко рушив за нею.
– Дівчино, прошу, зачекайте! – крикнув я.
– Так?
– Ви мені пробачте, я дуже поспішаю, але ви запали у мою душу. Ми могли б якось зустрітися? Випити кави? Вас як звуть?
– Катя, а вам для чого зі мною зустрічатися?
– Ну… щоб краще пізнати один одного.
– Добре, — промовила вона і продиктувала номер.
– НЕ обманули з номером?
– А ви зателефонуйте.
Після цього я повернувся додому і вже більше ні про що, окрім неї, не міг думати. Мама намагалась мене привести до тями, дружина просила їй з чимось допомогти, а я міг лише згадувати її очі, а телефонувати не наважився. А навіщо я їй з дружиною, дитиною та однокімнатною квартирою? Про що я їй розповідатиму? Як мій син почав ходити? Чи як ненавиджу свою роботу? Так мені сумно стало від свого життя, що я в один момент зібрав речі поїхав в іншу квартиру жити. Хоча, це було рішення дружини. Поки я розповідав пройшло декілька хвилин, весь цей час мій колега мовчав й курив, а коли потушив цигарку, то таки наважився щось запитати?
– Ну, а тепер що?
– Нічого.
– Тобто ти їй досі не дзвонив?
– Ні, потім таки наважився…
– І?
– І слухавку взяв незнайомий чоловік, а коли я попросив Катрусю, то він мене послав.
– А дружина тебе чого тоді поперла?
– Та я її випадково тричі Катрусею назвав…
