Мій онук Альберт – це мій молодший син. І ніхто: ні дружина, ні мій старший син про це не здогадуються.
Напевно, більшість мене засудить за таку правду. Мовляв, «голова сивіє, а розум шаліє». Я розумію, що такого відношення до себе заслуговую. Але нічого не можу зробити з почуттями.
Мій старший син Олександр познайомив мене з Вікторією за декілька місяців до весілля. Вона мені дуже сподобалася: інтелігентна, вродлива, розумна. Але подобалася вона як майбутня дружина мого сина. Потім вони одружилися. Все було як у нормальних родинах: довгі посиденьки за столом для рідні, святкування днів народжень і т.д. У Олександра та Вікторії народився син, мій онук. Все було ідеально… До одного моменту, який повністю перевернув моє життя.
Якось проходив я повз будинок, де живе мій син з невісткою. Попередити я не зміг, бо забув свій телефон вдома. Сашу викликали на роботу, онук був у садочку. Невістка була сама. Вона запропонувала чай з пирогом. Я погодився.
А далі все було, наче уві сні… Ми сиділи за столом, невістка розповідала мені про сімейне життя. Потім раптово запитала, чи можна мені розповісти правду. Яку правду? Я був шокований. Дівчина зізналася мені, що давно мене кохає і не може подавити в собі цю нестримну пристрасть.
Я теж відчував особливі почуття до моєї невістки. Тому не міг встояти, коли вона обійняла мене. Ми злилися у палкому поцілунку. Я розумів, що сприймаю її не як невістку, а як жінку.
З того дня у нас почалися стосунки. Ми почали зустрічатися. Дійшло навіть до того, що орендували квартиру погодинно. Ми намагалися не упустити жодного шансу побути разом. З Вікторією я відчув себе чоловіком, я молодів душею.
Згодом трапилося непоправне. Вікторія завагітніла. Вона відразу сказала, що це моя дитина. За її підрахунками вагітність від Олександра у той період не могла бути. Спочатку не знали, як вчинити. Потім прийшли до одноголосної згоди: цю дитину потрібно зберегти. Вона – плід нашого кохання.
Коли у Вікторії почав рости живіт, вона розповіла всім, що чекає дитину. Мій син чекав з нетерпінням поповнення родини. Він кожного разу нагадував мені, що я стану дідусем. Але це не був онук, це був мій молодший син. Він був від коханої жінки.
Вікторія народила чудового хлопчика, якого назвали Альбертом. Я ходив сам не свій, був у відчаї. Не знав, як мені діяти у цій ситуації. Стосунки з дружиною у мене взагалі зіпсувалися, бо я палко любив свою невістку. Звичайно, моя законна жінка здогадувалася, що у мене є коханка. Але навіть уявити не могла, що то була Вікторія.
Не знаю навіть, що мені робити. Я не хочу псувати життя своєму сину. Він не пробачить мені цієї подвійної зради. Він любить Вікторію і щасливий з нею. Але жити так, як зараз, стає нестерпніше.
Розмірковую, як я міг зробити таку помилку. Але від того нічого не змінюється. Бо мої почуття стають ще міцнішими. Мені хочеться покинути все, розповісти правду, щоб жити з Вікою і виховувати нашого сина. Але я не хочу, щоб страждав Олександр.