По натурі я дуже серйозна і стримана. Навіть посміхаюся дуже рідко. Про легковажність, як мою рису навіть ніхто не скаже. Адже ми – це дві абсолютно різні речі.
Та, як то кажуть – раз в рік і палка стріляє. Та й в день був якийсь такий збіг обставин, що я просто здалася.
З самого ранку вчора у нас на роботі була страшна суматоха. Попереднього керівника затримали, та ще й йому оголосили підозру у корупційних діях. Всіх попередили, що цілий день будуть перевірки і з наступного дня у нас буде новий керівник і відповідно колосальне скорочення штату.
Так, як я досить молодий працівник з невеликим досвідом, дітей в мене нема – то я попаду під скорочення першою.
От мої нерви і здали. Адже з роботою зараз туго. Та й більшість в колективі молодих дівчат і хлопців таких же як я. Ми вирішили піти посидіти в кафе, а потім в кіно, а далі як карта ляже.
Так ось, в тому кафе нам всім захотілося просто випити. Та й випили ми дуже багацько шампанського. Хоча ніхто й не захоплювався ніколи алкогольними напоями.
Потім ми пішли в кіно. Подивилися якогось фільму, я навіть не пам’ятаю, що це за фільм був. А потім ми потрапили ще у боулінг. Там в поле мого зору потрапив один дуже симпатичний чоловік.
В нас була компанія з семи дівчат, а у них з шести чоловіків. Ми почали розмовляти між собою, а потім разом ще поїхали всі на піцу.
Сама не знаю як, але мене додому відвіз той хлопець, який мені так сподобався. Ми навіть цілувалися. Та й розмовляли багато. Він розпитував, яка причина нашого такого гуляння, а я дурна нажалілася на роботу. Та й шампанське мені язика добряче розв’язало.
Про нього я знала зовсім мало – його звали Олександр і він приїхав вчора, бо отримав роботу у нашому місті.
Я думала, що ми вже й не зустрінемося. Бо свій телефон я так йому і не залишила, хоча він просив його.
Бачили б ви вираз мого обличчя, та й обличчя моїх колег-дівчат, як сьогодні вранці нам представили нового керівника. Це був Олександр. А його заступники і незалежні аудитори – вчорашні хлопці з його компанії.
Нам було соромно, особливо мені. Я не знала куди мені заховатися. А Олександр підійшов до мене і сказав:
– Так, мабуть знайомство з кожним особисто розпочнемо саме з Вас.
