Моя подруга пoкuнyла чоловіка та дітей та стала жити сама! Спочатку я, як і всі її зacyджyвала, а потім вона розповіла мені правду про своє життя!

У мене є давня подруга, дружимо ми ще зі школи. Одразу після закінчення навчання вона вискочила заміж, я ж будувала кар’єру, тому спілкуватися ми почали набагато рідше, а бачилися взагалі двічі на рік, мабуть, хоча й жили в одному місті. Аня ніколи не розповідала багато про себе та родину, яку вона створила. А потім Аня раптово знuкла…

Я ніколи не намагалася вискочити заміж. І зараз мені майже 40 років, я вийшла заміж лише 7 років тому, а моїй єдиній донечці всього 5. Моя ж краща шкільна подруга вийшла заміж у 22 роки, вже вагітною. Тож її старшому синові майже 18 років, а молодшій доньці – 15. І ось уже два роки Аня з дітьми не живе.

Після того, як Аня вийшла заміж, ми почали бачитися та спілкуватися значно рідше. Я поринула в роботу, вона – у сімейне життя. Ми зустрічалися за кавою, та й то поспіхом і декілька разів на рік максимум.
Згодом я почала помічати, що Аня змарніла. Вона схудла, була постійно втомленою, нові речі не купувала. Я питала, чи все в неї гаразд, та вона відмахувалася від моїх питань, говорила, що грошей просто не вистачає, бо дві їхні з чоловіком зарплати йдуть на дітей та утримання великого будинку, в якому вони жили разом зі свекрами та родиною брата чоловіка.

Аня ніколи не скаржилася на життя, а я й не допитувалася. Інші наші спільні знайомі також не знали про якісь проблеми в родині Ані, а вони були. Адже два роки тому подруга просто зникла!
Тоді піднявся галас на все місто. Поліція почала допити чоловіка Ані, її свекрів, сім’ї брата. Тоді Аня з’явилася, сказала, що з нею все гаразд, оформила розлучення, залишила дітей з батьком та знову зникла.

Звичайно, я намагалася зв’язатися з подругою. Я її осуджували, як й інші, що гріха таїти, та одночасно хвилювалася про неї. Згодом вона сама зі мною налагодила зв’язок.

Виявилося, що Аня знайшла нову роботу, переїхала на винайману квартиру та нарешті жила наповну. Вона платила аліменти на дітей, але бачилася з ними рідко. Вони й самі хотіли від неї тільки грошей.

Аня нарешті розповіла мені, як жила раніше. У великому будинку насправді всім ледве вистачало місця. З Ані родина її чоловіка зробила слугу! Усі хатні справи виконувала Аня – готувала на всіх, мила за ними посуд, прибирала (навіть у спальні брата чоловіка та його дружини!), прибирала у дворі! Після одруження з Анею сім’я чоловіка вирішила на ділянці за будинком посадити город, хоча Аня хотіла вирощувати квіти. І за городом також мала слідкувати Аня!

Свекруха часто прискіпувалася до Ані та вимагала, щоб та робила все, як вона каже. Свекруха вийшла раніше на пенсію за вислугою років, тож передохнути Ані не давала. Вона сама взялася за виховання онуків, і ті також бачили в матері тільки слугу. Чоловік же у всьому погоджувався з матір’ю, і навіть до зауважень приєднувався. Аніну зарплату він забирав повністю, тож навіть на роботу їй доводилося ходити пішки! Чоловік не дозволяв Ані купувати нові речі чи взуття, тому вона виглядала так жахливо. Аніни батьки померли давно, тож і свекри, і чоловік знали, що їй діватися нікуди.

Одного разу Ані підвищили зарплатню. Чоловік про це не знав, тож за два місяці вона відклала суму, яку вистачило, щоб винайняти квартиру на перший час. Саме тоді Аня зникла.

Тепер Аня живе сама та нарешті насолоджується життям. Проте моя подруга назавжди втратила віру в чоловіків та нормальні стосунки. Думаю, після такого їй потрібен психолог.

Тепер я не засуджую свою подругу, а тільки підтримую! Жінки, пам’ятайте, треба не мовчати, якщо вас ображають, та виходити з таких стосунків якомога скоріше!