Моя свекруха постійно одягає мої речі й бере мою косметику. Спочатку я мовчала, але час поставити її на місце! Може, в неї смаку немає чи грошей придбати собі аналогічні товари. A якщо через ці дрібниці я втрачу чоловіка?

Вже 2 роки, як ми зі своїм Станіславом одружились. У нас було невелике весілля, але дуже вишукане. Я, звісно, переїхала жити до нього у квартиру, яку йому залишив дідусь. Він був будував житлові будинки ще за радянські часiв, тому не дивно, що вибудував й придбав для своєї сім’ї гідні квартири. Однак у нашій квартирі є одне “але”. Мати мого чоловіка, моя нинішня свекруха Меланія Авдіївна, також зі своїм чоловіком проживає в цьому будинку й має поруч квартиру.

Ви ж розумієте, що відтепер я почала бачити її набагато частіше за власну матір. Спочатку мене це лише дратувало, але останнім часом її проходи стали аж занадто регулярними. Коли починаю скаржитись чоловікові, то він не звертає уваги й майже завжди тримається маминої позиції.

Вже вкотре я спостерігаю, як моя свекруха перед зустрічами зі своїми подругами постійно навідує мою шафу з одягом і косметикою. То шарф, то туфлі, то сумку візьме, коли збирається на свої п’ятничні зустрічі. А це все, на секундочку, дорогі речі, які я купувала власним коштом чи дарували колишні шанувальники. А тепер ще й косметикою почала користуватись, бо дізналась, що на роботі за моїм замовленням подруга придбала коштовну корейську косметику, яка в Україні коштувала б в рази дорожче.

Одного разу я не витримала й не дозволила їй брати мої речі. І що ви думаєте? Пішла скаржитись на мою скупість синові! І хоч би які слова я не сказала, для нього мати завжди права. Врешті я таки здається й того вечора дозволила їй користуватись своїми речами. Але що буде далі? Це триватиме все життя? Мені здається, що через неї у нас зі Станіславом трохи напружені стосунки.

Подруга мені порадила придбати на її день народження аналогічну косметику й купити гарну сумку. Жартома сказала, що смаки її я знаю. В неї за місяць ювілей, тому таки вирішила й подарунок купити, й заодно припинити її походеньки в мою шафу. Однак сталось протилежне! На свій день народження вона обурено дивилась на мене, бо чекала від нас у подарунок якийсь тур в Єгипет чи Грецію, а не косметику, якою вона й так користується у мене вдома.

Але трохи похнюпилась й перестала. На душі стало легше, що цей конфлікт владнали. Однак вже за тиждень вона знову в мене – фарбується й одягається. Коли спитала: “У Вас же своя косметика є. Хіба ні?”. У відповідь почула: “Ту косметику я подрузі на ювілей подарую. Їй дуже вона подобається, та й зекономлю на подарунку. А наступного року вона мені ще більш вартісний подарунок принесе!”

Ось так! От що мені тепер робити. Терпіти це все чи покинути чоловіка?