Моя свекруха влаштувала вдома справжнє пекл0. Але те, що вона зробила з моєю дочкою, перейшло всі межі

З В’ячеславом я познайомилася на дні народження нашої спільної подруги. Він одразу мене зацікавив. Тоді я ще навчалася в університеті, а він вже працював. Хлопець запропонував мене провести до гуртожитку. Так все й почалося. Ми зустрічалися понад вісім місяців. А коли я завагітніла, то він зробив мені пропозицію, й ми побралися. Я переїхала жити до нього та його мами.

Все в нас було добре. За винятком Олени Петрівни. З перших хвилин нашого знайомства в неї засіла в голові думка, що я використовую Славка, щоб отримати столичну прописку. Вона не могла змиритися, що її син одружився з дівчиною з села. Коли ми почали жити разом, то Олена Петрівна просто не припиняла за мною слідкувати. Прямо переді мною вона зачиняла на ключ серванти, де лежав її дорогоцінний сервіз та столове срібло, яке залишилося їй від бабусі. Вона постійно натякала на те, що я невміла господиня. То готую не так, як вона звикла, то не там де потрібно тримаю віника, то речі занадто довго перу. Загалом будь-який мій рух викликав невдоволення. А якщо я відпочивала, то одразу ставало зрозуміло, що я просто лінива й нічого не хочу вчитися та робити.

Коли народилася Маринка, то свекруха трішки заспокоїлася. Вона радо брала маленьку на ручки, гралася з нею. Дівчинка росла. Хоч від Олени Петрівни й досі можна було почути невдоволення, та більше вони мене не чіпляли. Напевно, просто звикла вже. Свекруха часто брала дочку з собою на прогулянки. Мені це підходило, адже я в цей час могла трішки відпочити. Але після однієї такої прогулянки вона прийшла скажена мов дикий звір. «Я так й знала,» – крикнула вона мені та жбурнула прямо в обличчя якісь папірці.

Це були результати тесту на батьківство. Виявляється, вона без мого відома водила Маринку до лабораторії. На паперах було написано, що Славко та Маринка не рідні. Я не могла в це повірити. Як так могло статися. Очевидно, що це якась помилка. Ввечері свекруха все розповіла синові. В нас вийшла сварка. Не знаю як, але мені вдалося переконати чоловіка ще раз пройти тест. Результат ми отримали за тиждень. Все ж таки він був батьком. Славко довго просив в мене пробачення. Я погодилась все забути, але за умови, що переїдемо жити окремо від його мами. Я не могла змиритися з тим, що вона без моєї згоди водила дитину до лікарів, до того ж я досі не впевнена, що той аналіз був помилкою, а не її планом, щоб позбутися мене.