Моя теща наг0ворює проти мене мого малого сина й хоче, щоб моя дружина пішла від мене

Відразу варто сказати, що Тамара Вікторівна не зовсім мені й теща, а моя дружина Світлана – не зовсім дружина. Річ у тому, що ми живемо цивільним шлюбом ще з самого знайомства в університеті. Живемо вже понад вісім років, і справа не в тому, що я не хочу одружуватися, просто якось так склалося, що руки до цього не доходять. До того ж яка різниця, якщо ми маємо спільну дитину і разом її виховуємо та кохаємо один одного.

Я гадаю, що таке її постійне незадоволення через те, що вона хотіла, щоб Світлана одружилася з сином її подруги. А тут в університеті підвернувся я. Та ще й не захотів офіційно взяти її дочку за дружину. Не важко здогадатися, яку реакції це викликало у вчительки старої радянської школи. Адже вона від народження звикла, що все повинно бути на папері. Навіть кохання.

Я ніколи не відмовлявся від своїх батьківських обов’язків, навпаки, не можу натішитися, що маю сина від коханої жінки. Родину забезпечую повністю, адже працюю на непоганій роботі й маю гарну зарплатню. На четвертий рік нашого життя ми разом купили помешкання – половину приватного будинку з присадибною територією та власним гаражем, до того ж недалеко від центру міста. Незабаром за домовленістю ми викупимо й іншу частину будинку, де зараз мешкає старенька бабуся. Своїми руками я почав там робити ремонт. Щороку ми разом з сином та дружиною літаємо на відпочинок або ж у гості до моїх батьків (вони також мешкають в курортному містечку). Інші лише заздрять нашій родині.

Тамарі Вікторівні постійно ж щось не подобається. Наче кістка в горлі їй заважає відсутність штампу в наших паспортах. Після того, як ми залишали в неї нашого сина Сашка, він постійно запитує, чому ми з мамою неодружені. Світлану дивувало, звідки виникли такі питання, але я точно знав, що це Тамара Вікторівна намовля його проти мене.

Одного разу я почув, як вона розмовляла телефоном зі своєю подругою й скаржилися їй на мене. Чого нового я тільки не почув про свою скромну персону. Навіть виявилося, що часто п’ю та навіть почав бити Світлану. А син так взагалі боїться мене наче якогось монстра. Хоча я взагалі не розумію, на що вона може скаржитися, адже ми живемо окремо від неї й не маємо жодного відношення один до одного. Лише навідуємося на свята та приводимо в гості онука. Тоді я промовчав, щоб не влаштовувати скандали у своєму домі. Але останнього разу, коли син прийшов до нас та почав плакати, перелякавшись від того, що я покину сім’ю, а мама знайде йому нового тата, я не стерпів та поїхав до Тамари Вікторівни, щоб висловити їй все, що я про це гадаю. Тоді ми дуже сильно посварилися. Вона навіть сказала, що в неї заболіло серце та піднявся тиск. Так що кілька днів дружина з сином мешкали в неї. А коли повернулися, то в нас дома почалися скандали. Я впевнений, що тут не обійшлося без злих язиків. А точніше одного конкретного язика, який належить моїй тещі.

Теща вже переходить межу. Через її постійні дорікання мені й справді не хочеться одружуватися. Не тому, що я не кохаю дружину, а тому, що мене змушують це робити. Такий вже в мене характер. Коли змушуєш мене щось робити через силу, то я докладу максимум зусиль, що б цього не сталося. До того ж я впевнений, що як тільки ми одружимось, то Тамара Вікторівна знайде іншу причину для докорів.