Довгий час, понад вісім років, я жив разом зі Світланою цивільним шлюбом. Єдине, що відрізняло нас від іншої сім’ї, була наявність штампа у паспорті. Мене анітрохи це не тypбувало. Але одного разу я випадково почув, як вона розмовляла телефоном зі своєю найкращою подругою. Жінка жалілася, що хоче стати офіційно моєю дружиною, але я ніяк не роблю їй пропозиції.
Вже тоді я вирішив, що потрібно все ж таки узаконити наші відносини. Та й вже був час. Мені незабаром буде 45 років, а моїй дружині 43. Дітей ми не маємо, адже через операцію в 30 років Світлана більше ніколи не зможе завагітніти. На щастя, у мене був син від першого шлюбу.
Місяць тому мама моєї дружини раптово померла від серцевого нападу. В спадок від неї Світлана отримала дві квартири та заміський будинок з присадибною ділянкою та гаражем. Треба ж було мені саме тоді почати з нею розмову про шлюб. Для цього моменту навіть одягнув свій старий костюм, у якому одружував вперше. Хтось можливо скаже, що це погана прикмета, але я не вірю у всілякі забобони. Напевно, даремно. Я очікував різної реакції, але такої не чекав точно.
Світлана вирішила, що я запропонував їй стати моєю дружиною лише тому, що вона отримала спадок. Вона запідозрила мене тому, що я хочу, щоб мій син отримав її квартири після її смерті. Навіть не розумію, чому вона почала говорити про смерть, адже в нас попереду ще багато років життя.
Я геть не знаю, що робити. Наші стосунки сильно зіпсувалися, і все через те, що я просто не правильно підібрав момент для пропозиції.