Моє життя змінила машина, яка проїжджала по калюжах і вилила на мене весь їх вміст!

3 роки я зустрічалась з хлопцем, у нас все було добре, тому пів року назад ми навіть прийняли рішення почати жити разом. Діло йшло до весілля, і на початку нашого спільного життя все було прекрасно.

А потім до нас у гості завітав «побут» і все стало одноманітним. Я щодня ходила на роботу, а чоловік залишався вдома, він працював віддалено і мав вільний графік, тому половину дня він грав в ігри. Мене це не так розчаровувало, як те, який смітник я заставала вдома. Наша квартира щодня перетворювалась у сміттєзвалище з брудними шкарпетками, купою непомитих чашок та тарілок і розкиданими всюди крихтами від чипсів.

Повертаючись додому, я виконувала одні й ті самі завдання. Спочатку мила підлогу, потім посуд, після виносила сміття і далі мене чекало найгірше – туалет. Там завжди було накурено і повсюди валялися окурки. Найгіршим це було для мене тому, що я не переносила запах цигарок, і чому я тільки закохалася в Остапа, який курить з підліткового віку?

Таке життя мене дуже втомлювало. Спочатку я намагалась спокійно поговорити з ним, пояснити, що мені не подобається, і що йому потрібно виправити. Він мене вислуховував, але наступного дня я поверталась – і все було так само. Повільно мої нерви почали здаватися, а чоловік все частіше почав говорити мені, що я просто довбу йому мозок. У мене у голові не могло вкластися, що він не розуміє, що мені просто потрібна допомога.

Тепер повернення додому з роботи лише засмучувало мене, і я все частіше відтягувала цей момент. От і одного осіннього вечора я вкотре прийняла рішення прогулятися кількома зупинками додому. Я спокійно йшла додому і слухала музику у навушниках. Осіння погода все більше давалась взнаки, тому я й не помітила, як швидко прийшли темні хмари й у повітрі почало пахнути вологою та швидким дощем. Настрій взагалі зник, щоб якось виправити це я зайшла у своє улюблене кафе і взяла каву. Вперше за довгий час у середині мене запанувала гармонія. Я навіть пішла у парк. Щоб просто посидіти, тому моя прогулянка добряче затягнулась і додому я поверталась, коли вже добре стемніло.

Я повернулась додому у незвичному для себе настрої. Прибирати чи готувати я щось не хотіла, мене навіть не злякав звичний вигляд нашої квартири. Я пішла у душ, де насолоджувалась кожною краплиною, що стікала по мені.

Тепер щодня я гуляла мінімум дві години по місту перед поверненням додому, і це стало моєю своєрідною медитацією, що допомогла повернутися до спокійного життя.

Одного дня я вирішила вигуляти своє нове пальто. На той момент я вже місяць гуляла і помітила, що почала приділяти собі більше уваги та часу, мов навчилась любити себе. Проте день я вибрала досить невдалий, бо на вулиці стояли величезні калюжі.

Я стояла на світлофорі, коли одна з машин в’їхала у калюжу поблизу, і мене, як ударом, до пояса окропило водою. Через мить чоловік зупинився, де тільки зміг, вискочив і підбіг до мене.

– Боже, пробачте мені, ви як? – почав говорити він, оглядаючи з голови до ніг. Я лише засміялась, дивлячись на своє таке кумедне пальто.

Після цього ми з ним познайомилися і поїхали до найближчого торгового центру. Поки моє пальто було у хімчистці ми сиділи й розмовляли у кафе. Поруч з цим чоловіком хотілось бути, я б ніколи так нікому не довірилась, але щось всередині підказало, що йому я маю довіритися.

Після цього ми забрали моє пальто, і він відвіз мене додому. Як вияснилось, поки я не бачила, він переписав мій номер телефону, мов потім хотів поцікавитися, чи я не застудилась.

Вдома мене знову чекав повний безлад, я навіть не стала вітатися з Остапом, просто лягла спати. Прокинулась я посеред ночі, тихенько спакувала свої речі й поїхала в готель, вирішила, що квартиру орендую через кілька днів.

Коли я вже переїжджала на нове житло, то там познайомилась зі своїм новим сусідом, і з тим самим старим знайомим, що тоді так мені сподобався.

Минуло вже п’янить років з того дня, а ми живемо разом і чекаємо поповнення у нашій сім’ї. Я насолоджуюсь кожним днем поруч з цим чоловіком у любові, злагоді та чистоті.