Мене відправили до армії замість брата. Й все через те, що ми близнюки

Ще коли ми були маленькими, то всі навколо дивувалися, коли дивилися на мене та брата. Річ у тому, що ми з ним близнюки. Хто нас не знає, то ніколи не здогадається де хто.

Ще коли ми навчалися у школі, то зрозуміли, що можемо користуватися цією схожістю. Під час уроків ми відповідали один за одного. Постійно мінялися місяцями так, що вчителі не могли зрозуміти хто є хто. Нас й однокласників це сильно забавляло. Але коли одного разу наша класна керівничка про все дізналася, то ми надовго запам’ятали отриманий від батьків урок, що так робити не можна.

Після закінчення старших класів я не зміг вступити до університету. Не вистачило кількох балів. А через те, що екзамени були одночасно, то брат не зміг піти замість мене. Загалом він пішов навчатися до університету, а я через рік отримав запрошення від місцевого військового комісаріату віддати батьківщині борг. Я й досі не розумію, що я такого отримав, що був винен віддати рік свого життя, але хай там як я поїхав до військової частини. Чесно зізнатися, то нічого доброго сказати про армію після того, як я там побував півтора року я не можу.

Коли я повернувся, то вирішив, що навчання більше не для мене. Одразу пішов на роботу. Пройшло кілька років. Брат закінчив навчання. Разом з ним ми планували заснувати свою справу. Він займався документами та юридичною частиною всього нашого задуму, а я так би сказати працював у полі. Однак дуже скоро військові дізналися, що він закінчив навчання без проходження військової кафедри. Повістку йому принесли прямо на роботу та попросили в призначений час з’явитися до військового комісара.

Ля нього це був шок. Він не міг повірити, що йому доведеться все покинути в той час, коли ми тільки починали заявляти про себе нашим клієнтам. Не довго думаючи я запропонував йому ще раз зробити наш жарт з підміною. Хоч й пройшли роки, проте ми й досі надзвичайно були схожі один на одного. Трошки змінити зачіску, одяг і я виглядатиму точнісінько як він на своєму фото у паспорті. Батьки нас довго відмовляли від цього задуму. Вони боялися, що хтось дізнається.
Але ми все ж таки втілили наш план у життя. Брат залишився доглядати за бізнесом, а я вдруге пішов служити до армії. Дяка богові, що цього разу потрібно було відбути лише рік.

Ось так ми змогли виплутатися з ситуації. Цікаво, що ніхто зі старших військовослужбовців не міг зрозуміти як я так швидко звик до життя в армії, звідки знаю всі хитрості й за такий короткий час вивчив статут. У нашій частині я був найкращим. Міг ла лічені секунди розібрати та скласти автомат. Знав й без інструктора як ним користуватися. Загалом все чого нас тільки вчили я просто згадував та дивував всіх навколо. Перед закінченням моєї служби мені навіть пропонували залишитися та підписати контракт. Але за моє життя мені було досить військових. Мені хотілося повернутися до свого життя. Знову стати тим, ким я є.

За цей час брат гарно розвернувся. Наша справа вже почала приносити непогані гроші. А ми з братом продовжили й далі користуватися нашим бонусом схожості від природи. Наші ділові партнери, які не знали про це не переставали дивуватись, як одна й та сама людина стільки може встигати за день та бути в різних місцях одночасно.

Зараз я вже одружився. Жінка чекає дітей. Лікарі сказали, що в нас буде двійня. Сподіваюся, що я також буду батьком близнюків.