І тоді я зрозуміла, чому така низька вартість цього дому, адже він продає його зі своєю матір’ю. Який жахливий вчинок! Я одразу відповіла, що не згідна з такою умовою купівлі будинку! Обернулася та пішла.

Я з дітками живу на орендованій квартирі. Чоловік вже як три роки закордоном, виїхав заробити коштів на власний будинок. Оскільки сім’я у нас велика, то місця завжди не вистачає. У мене є дві молодші донечки та старший син.

Вже майже півтора року чоловік не може повернутися додому, то з роботи не виходить відпроситися то ще якісь обставини. Тому будинок я вирішила шукати самостійно. Знайшла рієлтора, який зарекомендував нам хороший будинок за містом, ще й не дорогий. Зателефонувала до чоловіка та порадилася, адже такі питання важко вирішувати жінці.
Не зволікаючи ні хвилини, я з’їздила та оглянула територію й сам будинок.

Господар доволі привітно мене зустрів, та провів невеличку екскурсію. Дім і справді просторий, багато кімнат, євроремонт, все, що потрібно для того, щоб одразу піти жити. А подвір’я яке затишне, навіть сад невеличкий. Це не дім, а мрія.

Я поцікавилася, чому за цей будинок така низька ціна. Господар відповів, що виїжджає жити в інше місто, адже там у нього робота. А у цьому домі залишається його рідна мати. Вона немає наміру змінити своє місце проживання, тому попри все залишається у цьому будинку.

І тоді я зрозуміла, чому така низька вартість цього дому, адже він продає його зі своєю матір’ю. Який жахливий вчинок! Я одразу відповіла, що не згідна з такою умовою купівлі будинку!
Обернулася та пішла.

Але тут мене наздогнав власник та мовив:

– Я Вам чесно признаюся, матір знає про те, що будинок я продаю разом із нею. Вона заважати зовсім не буде. Просто це її рідний дім, вона в ньому народилася. Якщо мені легко змінити місце проживання, то їй нереально складно. Тому я продаю цей дім за такою низькою ціною.

Я не могла самостійно прийняти рішення, тому вирішила порадитися з чоловіком. Ми довго вагалися, але все ж таки вирішила ризикнути та придбати дім. Позаяк він не потребував ремонту, ми одразу з дітками у нього переїхали. Тітка Оля справді навіть не заважала нам, цілими днями вона поралася в городі чи у саді з квітами. А це й добре, весь час у нас було охайно.

Ще й дітки мої її дуже полюбили. Разом гуляють, навчаються та бавляться. Тай жінці зовсім не скучно, адже своїй внуків у неї так і немає ще.

Але кожного вечора, коли я лягаю спати, досі не можу втямити, як можна продати рідню матір з будинком? Хіба той чоловік не боїться, що у майбутньому його діти так зроблять із ним?