Молода жінка – це у скільки років? 50 річна – це молода чи похилого віку?

Мені 37 років і я постійно чую від знайомих та друзів гострі коментарі про мої постійні фото у соціальних мережах, мов: «Навіщо ти це робиш, твоя молодість уже минула», чи «Нікому не цікаве обличчя старої жінки». Але чому вони раптово вирішили, що моя молодість закінчилась? Я так, наприклад, не вважаю!

Чомусь люди переконані, що коли тобі більше ніж 35, то ти повинна цікавитися тільки в’язанням носків для онуків, переглядом багатосерійних мелодрам, а будувати плани на життя, мріяти, чи насолоджуватися моментом – уже пізно. Вважають, що це осінь віку, коли ми повинні трохи зменшити свої обороти й пізно щось змінювати.

Я вже звикла до гострих коментарів у мій бік і ніколи не звертаю на них увагу. Тим паче у соціальних мережах, де всі так і прагнуть подискутувати на тему: «Що можна робити жінці після 30?» та «Вам би вже час собі місце на землі вибирати, а не у небесах літати!». Я стараюсь відноситися до цього всього з посмішкою, бо, інакше б, вже давно здуріла б.

Ось зараз я з вами хочу поділитися випадком, що не так давно трапився зі мною.

Пам’ятаю, коли я працювала в одній газеті про зірок, мене всім редакційним складом послали брати інтерв’ю у батьків одного актора. На той момент, йому було вже понад 70, а мамі майже 90, тому я дуже боялась, що вона може виявитися жінкою «не в собі», тим паче її «зірковий син» ніколи не відрізнявся хорошими манерами та люб’язністю.

Я постукала двері й очікувала побачити якусь няню, чи доглядальницю, але двері мені відкрила сама старенька, що була бадьорою та виглядала набагато молодшою за свій вік.

Її будинок був чистим, стіни прикрашали фото того самого сина від дитинства до сьогодення, а шафи – красиві фарфорові набори посуду. Вона запросила мене на чай. Швидко сама все приготувала, що я ледь встигала відстежувати її рухи, а коли все було готове, то почала розповідати. На диво, її пам’ять нагадувала якусь стару книжку, де при розповіді, ти повільно перегортаєш кожну сторінку. Жодного натяку на хвору пам’ять чи ще якісь хвороби старості не було.

Я зробила кілька знімків для газети, але перед тим мусила зачекати, доки жінка «припудрить носика».

Перед тим, як я мала йти, вона раптом промовила: «Знаєте, якби ви прийшли на кілька років раніше, то я б вам могла більше цікавого розповісти, бо почала помічати, як з моєї голови повільно зникають спогади. Ой, але ще було б краще, якби провідали мене років 10 тому, коли мені було 75 і я була молода, тоді б я точно зачарувала кожного вашого читача на фото!»

І як же мені після цієї молодої бабусі у 75 років вважати себе старою у 37?