Спочатку Павло мені здавася хорошим хлопцем. Навіть чимось зачепив моє серце і почала відповідати йому взаємністю.
Хоча, по своїй натурі я дуже скептично ставлюся до стосунків і не люблю розмінюватися на короткотривалі зустрічання. Я завжди вважала, що якщо вже і бути з кимось то так, щоб потім одружитися, народити двійко дітей та зустрічати старість разом.
Павло був хорошим хлопцем, нам було цікаво і весело разом. Ми все більше часу проводили один з одним. Та всі сварки почалися з того моменту, як його звільнили. Скорочення штату і все таке.
Знайти нову роботу йому не вдавалося. Та й самі розумієте, які зараз часи. Я підтримувала його, як могла. І добрими словами, і смачною їжею, і приємними несподіванками.
Наші стосунки помітно погіршувалися. Він почав дозволяти собі кричати на мене, ревнувати. А я все частіше думала над тим, як мені піти від нього. От тільки совість мені дозволяла залишити його зовсім самого у таку тяжку хвилину.
А то виходить, що він подумає, що безробітній він мені не потрібний. Але це не так. Він просто зривається на мене через свої негаразди.
Останньою краплею став недавній випадок. Ми саме прогулювалися вуличками старої частини міста, як до мене підбігла маленька дівчинка. Було видно, що вона або циганча, або ж дуже скрутної і бідної родини.
Дівчатко сказало:
– Купи мені поїсти, будь ласка. Я така голодна.
Павло подивився на цю дитину, наче перед ним був якийсь непотріб. Штовхнув маленьку так, що вона впала і сказав:
– Не топчися під ногами!
Мене це і вразило і розізлило. Я просто закіпала від люті. Як це так можна було вдарити чужу дитину. Так, одягнута вона була дуже бідно і трішки брудна. Але ж це жива людина.
Я у відповідь штовшнула Павла, відпустила його руку і допомогла дівчинці підвестися на ноги.
Тоді я взяла її на руки і сказала їй, що ми йдемо купити поїсти. Зайшли до найблизчого кафе у якому я і придбала круасан з ситною начинкою і запашний чай.
Павло весь цей час стояв на вулиці і курив. Він був геть не задоволений тим, що я обрала бідну дитину а не його. Потім влаштував мені черговий скандал. Я вже справді не витримала. Сказала йому, що більше не бачу нашого спільного майбутнього і пішла додому.
Наступні кілька днів Павло те й робив, що завалював мене повідомленнями про те, яка я погана. І що я його покинула, що він без роботи і має багато проблем. Але ж я його залишила зовсім за іншою причиною. Невже йому так важко це второпати.
