Мене звати Дарина. Я живу зі своїм чоловіком Антоном вже десять років. У нас є трирічна донечка. Коли ми одружилися, мріяли про великий будинок за містом.
Нещодавно Антон купив ділянку під будівництво у мальовничому селі. Поблизу – річка та ліс. Начебто почала здійснюватися наша мрія. І я повинна бути щаслива. Та є одне «але»…
Щоб почати будуватися, нам потрібні гроші. Тому ми вирішили продати моє житло. Живемо зараз у квартирі чоловіка. Та я чомусь не спішу з продажем. Ціну на квартиру поставила високу і знижувати її не хочу. Тягну час, бо боюсь.
Справа у тому, що ми з чоловіком кохаємо один одного, але щодня сваримося. Конфлікти назрівають через усякі дрібниці та набирають шалених обертів. Буває, так, що після таких суперечок я з дитиною на декілька днів переходжу жити до себе. Потім миримося, та я повертаюся до Антона.
Не дай Бог, дійде до розлучення – я знаю, що можу забрати доньку і піти у свою квартиру. Але якщо ми посваримося у спільному будинку, що я тоді буду робити? Куди я піду? Чи доведеться Антона виганяти?
Я, звісно, хочу мати великий будинок, але боюся, що потім ні з чим залишуся. Краще синиця в руках, ніж журавель в небі. Я не хочу повністю залежати від свого чоловіка, не знаючи, як далі складеться наше спільне життя.
