Ми будували будинок довгих 7 років, а потім чоловік зізнався, що має коханку

Одразу після святкування весілля, ми з чоловіком обговорили плани на майбутнє. Так ми вирішили, що житимемо у моїх батьків. Він мав земельну ділянку, тож розпочав будівництво власного будинку. Усі 7 років, поки зводили будинок, жили на кошти мої та моїх батьків, економити доводилось на всьому. Усі родичі почали активно розпитувати про новосілля після того, як ми завершили ремонт. Та якось, від сусідки по ділянці я дізналась, що на нашому подвір’ї хазяйнує вагітна жінка. Лиш тоді це змусило звернути мою увагу на те, що чоловік встиг перевезти усі свої речі із квартири.

Мій наречений вже давно мав земельну ділянку, а на ній залитий фундамент під будинок. Він завжди бажав мати приватний будинок.

Так як у його батьків не було умов, ми вирішили переїхати до моїх, аби мати змогу економити кошти для будівництва.
Станіслав мав хорошу посаду та отримував гарну зарплатню. У мене ж був невеличкий оклад секретарки.

Довго не розмірковуючи, ми з чоловіком вирішили жити на кошти мої та моїх батьків, а його зарплатню повністю витрачати на будівництво. Батьки повністю покривали оплату за комунальні послуги, забезпечували продуктами, навіть одяг час від часу мені купували.

Увесь цей час я просила чоловіка завести дітей, та Стас пояснював, що у нас немає на це коштів, тож, доведеться зачекати.

Тож ми складали кошти, відкладали зайві, економили на усьому. Поступово Станіслав зробив будинок ціллю свого життя.
За такий довгий час тотальної економії нам усе ж вдалося звести будинок, купити дорогі меблі. Залишилось лише спакувати речі та переїхати у нове життя із новим побутом.

Мені все ясніше уявлявся переїзд у будинок, де вже не потрібно буде економити кошти, та я нарешті зможу стати матір’ю.

Поки я була зайнята власним натхненням та мріями, зовсім не звернула уваги на те, що чоловік вже встиг не лише зібрати, але і перевезти усі свої речі. А згодом, у телефонній розмові зізнався, що має іншу, і у них буде дитина. А ще зауважив, що будинок оформлений на нього, і він самостійно його будував, тож поділу бути не може.

Відповісти йому мені забракло і духу і слів. Мої батьки досі не знають, і як їм пояснити – не знаю. Потрібна порада, що можна зробити у цій ситуації.