Ми з Ганною до весілля жили у тещі. Її це влаштовувало. Діти поруч – завжди допомога є. Але ми не очікували того, що трапилося потім.
Поїхали ми відпочивати на море. Але коли повернулися, у будинок потрапити не змогли. Замок хтось замінив, тому ключі не підійшли. Дружина Оксана почала телефонувати матері, але та не відповідала. Через декілька хвилин до неї зателефонувала рідна сестра Оксана.
Вона уїдливо заявила, що мати більше Ганну і мене бачити не може. А ще сказала, щоб ми терміново виселялися з тещиного будинку. Наші речі вони зібрали і віднесли до сусідки Галини Петрівни. Ми не могли повірити у це. Просто шоковані були від цієї звістки. Хіба теща раніше не могла сказати, що не хоче, аби ми жили у неї. Ми б орендували без проблем квартиру. Повернулися з дороги втомлені – а тут ось яка новина. Чому теща особисто нам нічого не сказала? Ми не розуміли.
Ми з матір’ю Ганни не сварилися ніколи. Вона завжди нам раділа. Оксана сказала ще нам по телефону, що ми жили на всьому готовому. Але це неправда. Продукти ми купували, прибирали у будинку, їсти готували, посуд мили. А ще дуже прикро, що ми ремонт у будинку тещі за свої кошти зробили і меблі нові придбали.
Вийшло так, що нам тільки валізи з нашими речами до сусідки віднесли. Галина Петрівна зізналася у своїх підозрах: Оксана налаштувала тещу проти нас. Але яким чином і чому? Не могли ми зрозуміти. Та й не було бажання щось доводити комусь. Нам треба терміново було шукати квартиру і оселятися у ній.
Ми знайшли квартиру, а через рік навіть іпотеку взяли. Нас ніхто не турбував ці два роки. Не телефонувала нам ні разу ні теща, ні Оксана. Ми, чесно кажучи, їх чути й не хотіли, бо ображалися.
Нещодавно таки теща зателефонувала. Вона просила у дружини дозвіл на продаж будинку. Ми не стали просити долю від продажу. Не дуже дружина знову хотіла зв’язуватися з матір’ю та сестрою. Я підтримав її – немає чого через них нервувати потім. Друзі наші запевняли, що ми неправильно зробили тоді, адже можна було грошей трішки отримати. Але це не ті люди – вони нічого просто не віддадуть. Тому ми були впевнені, що все зробили вірно.
Після того випадку мати і сестра Ганни стали для нас чужими людьми. Ми спокійно живемо у власній квартирі, а про них навіть не знаємо нічого.
Досі не знаємо, що ж трапилося тоді. Чому теща нас вирішила виставити за двері? Але вже і розбиратися у тому немає сил та бажання, бо вже скоро ми станемо батьками, і у нас з’являться нові турботи.