– Не хвилюйся! У мене мама справжнє золото, та й вона розуміє, що немає чого мені тягнути, пора б одружуватися, от і я прийняв перше самостійне рішення – запропонувати тобі жити разом! – промовив Іван і повів впевнено молоду дівчину з великими очима й гарним темним волоссям до дверей дому.
Ольга Іванівна зустріла їх на сходах.
– Мамо, прийшов час тебе познайомити з моє дівчиною, Дариною, відтепер ми будемо жити разом!
– Доброго дня – тихо промовила Дарина, міцно тримаючись за руку хлопця.
– Ну, що ж, доброго ранку, молодь! Приємно познайомитися, Дарино! – промовила мама привітно й продовжила. – Синку, проведи дівчину на кухню й пригости її чаєм, я сама смачних налисників зробила! Поки ви пообідаєте, я як раз речі встигну зібрати.
– Мамо, які ти речі маєш збирати? Ти мене не так зрозуміла? Ми з Дариною будемо разом жити!
– Синку, я все так зрозуміла, і я рада, що ти вирішив піти у самостійне плавання й ні слова проти не скажу. Тому ви обідайте, а я швиденько речі зберу, можеш не хвилюватися!
– Ти що не хочеш, щоб ми жили з тобою?
– А ти що мав жити зі мною? Ні, синку, ти прийняв серйозне рішення про те, щоб з’їхатися зі своєю дівчиною й почати доросле життя, і я тебе у цьому підтримаю. Звичайно, якщо ти прийняв таке рішення, то й знаєш, як будеш забезпечувати родину, де ви будете жити і як. Я щиро рада, що ти так швидко подорослішав й можеш приймати такі зважені рішення. Даринці з тобою пощастило.
– Але ж, мамо, ми думали, що перший час житимемо з тобою, а якщо все добре, то й назавжди залишимось.
– Ох, а що ж тут доброго? Життя зі свекрухою справжній кошмар! Можливо, спочатку ми й будемо намагатися прижитися, але нічого з цього не вийде, двом господаркам у домі не місце, бо вже через кілька днів почнуть сварки та скандали. Спочатку це буде щось дрібне, а потім це переросте у взаємну ненависть, дійде до того, що й ви між собою почнете сваритися, звинувачуючи мене. Незабаром Даринка вирішить, що вона для тебе нічого не значить, бо ти проти власної мами піти не можеш, й ви розійдетеся, або будете ненавидіти один одного далі. Ви ще хочете жити зі свекрухою?
– Ні.
– Ну ось, і я думаю, що вам окремо краще житиметься. Батьки не повинні жити з дорослими дітьми, бо у них починається самостійне життя, і я рада, що ти зумів прийняти таке серйозне рішення.
– Мамо, але якщо слідувати твоїй логіці, то нам ніде жити! Батьки Дарини живуть за сто кілометрів звідси, сама вона живе у кімнатці у гуртожитку, але вдвох там не можна жити, а платити за оренду квартири ми не потягнемо!
– Синку ти у мене дорослий та самостійний, тому я надіялась, що ти наперед вирішив, де будуватимеш сім’ю. Якщо не вистачає грошей, то прийшов час починати працювати, у такому випадку я не проти, щоб ти перевівся на заочне. Якщо ти любиш Даринку, то зробиш все, щоб ви добре жили, а вона підтримає тебе. Чи не так, Даринко?
– Так…
– Ось і вирішили, і Даринка зі мною згідна, тому ви обідайте, а я речі зберу. Головне, що між вами панує любов і розуміння.
– Мамо, не потрібно поки речі збирати, ти мене залиши на кілька хвилин з Даринкою, нам поговорити потрібно!
Говорили вони дійсно кілька хвилин, а потім дівчина вилетіла з кухні зі сльозами й побігла геть, навіть не попрощавшись. Вслід за нею з кухні вийшов син й лише мовчки поглянув на маму й пішов до себе у кімнату.
За ці кілька хвилин Ольга Іванівна встигла кілька разів передумати й змусити себе запросити дітей залишитися вдома, але стримувалася, бо розуміла, що так для них двох буде краще.