Невістка влаштувала ckaндал. Хоче, щоб я написала 3ап0віт. Інакше заб0ронить спілкуватися з онуком

Свою квартиру з моїм п0кійним чоловіком ми отримали після народження дочки. Тоді, за правилами розподілу кооперативних квартир, через те, що ми мали двох дітей різного полу, то нам дали трикімнатну. З перших днів ми почали облаштовувати наше сімейне гніздо. Навіть не згадаю скільки всього важливого ми пережили на цих квадратних метрах. Перші кроки донечки Катрусі, першу двійку та п’ятірку у школі Андрійка, ювілейні дати нашого подружнього життя. Кожен куток цієї квартири зберігає у собі пам’ять про наше щастя та незгоди.

Мій чоловік п0мер рано. Син тоді ще навчався у технікумі. Згодом вийшла заміж дочка. Вона одразу ж переїхали жити до свого чоловіка. Андрій довго не міг знайти дружину. Я не розуміла чому. Мав гарну роботу, не пив, не курив. Вмів робити всю домашню роботу. Коли він познайомився з Вікторією, то я була щаслива. Мене навіть не лякало те, що в них все дуже швидко розвивається. Вже за рік вони одружилися. Згодом народився онук Віталік. Вони жили разом зі мною. Все йшло добре.

Горе прийшло, звідки не чекали. В сина на роботі стався інсульт. Ніхто з колег вчасно цього не помітив, й він помер. В той момент я думала, що зійду з розуму. Невістка також довго сумувала за моїм Андрієм. Але через пів року разом з онуком повернулася жити до своїх батьків. Її можна зрозуміти. Без чоловіка вона не зручно почувала себе зі мною. До того ж вона була молода. Я не очікувала від неї, що вона залишиться сама до кінця життя.

Загалом ми й далі спілкувалися. Вікторія часто залишала в мене маленького Віталіка. Не цуралася мене та вітала з усіма святами. Погіршення наших відносин я помітила, коли дочка Катя народила свою першу дитину. Коли Вікторія дізналася про цю звістку, то майже одразу почала розмову про мою квартиру. Колись між моїми дітьми була умова, що хто залишиться жити зі мною, то й отримає квартиру. Тож Вікторія очікувала, що все залишиться їй або ж Віталіку. А тут вона відчула конкуренцію. Я намагалася її заспокоїти та впевнити, що так й буде. Але після довгих спорів вона заявила, що хоче бачити заповіт, в якому все чітко написано. Якщо ж я відмовлюся, то вона перестане пускати до мене онука.

Мене такий поворот у розмові шокував. Я сказала, що подумаю. Але як виявилося – не лише Вікторія почала думати про квартиру. Дочка також почала вести зі мною такі розмови. Мовляв, якщо Андрія немає, то квартиру потрібно розділити між нею та сином Андрія: «Так буде справедливо». Загалом я бачу, що в нашій родині назрів справжній конфлікт. Як вийти з ситуації, навіть не знаю. Не хотілося б псувати відносини з колишньою невісткою, та й дочка має рацію, коли говорить про справедливий розподіл. Коли розповіла своїй сусідці, то та порадила поставити умову, що квартиру отримає той, хто буде доглядати на старості років. А поки я ще здорова та при розумі, то все залишити, як є. Й нехай ображаються, якщо хочуть.