Ми відм0вилися приймати у гості наших сватів. У нас багато роботи, а вони розраховували на безкоштовний відпочинок у нашому курортному містечку

П’ять років тому ми з дружиною придбали невеличкий будиночок у курортному містечку, що біля Карпат. Вже вийшли на пенсію, тому вирішили переїхати туди.

Мешканці цього містечка живуть за рахунок того, що здають в оренду своє житло відпочивальникам. Ми порадилися і вирішили теж так вчинити.

Наш будиночок і подвір’я були дуже занедбані. Ми тяжко працювали і вкладали кошти у те, щоб привести усе до ладу. Можна сказати, що відбудовували дім з нуля. Ми взяли кредит, щоб зробити ще один будинок на нашому подвір’ї. Витратили багато часу і сил, адже більшість мандрівників люблять відпочивати з комфортом. Придбали побутову техніку та хороші меблі.

Коли до нас почали приїжджати перші відвідувачі, гроші почали повертатися. Ми потроху виплачували наш борг.

Дружина почала готувати їжу для відпочивальників, щоб мати додатковий дохід. Я влаштовував їм екскурсії. Одним словом, ми працювали не покладаючи рук. Мали уже своїх клієнтів, які приїжджали до нас неодноразово, бо їм тут подобалося. Вони рекомендували нас друзям. Ми змогли додати ще кімнати у наш  гостьовий двір.

Таким чином, у нас були постійно зайняті усі кімнати. Було дуже багато роботи, ми невтомно працювали. Свій кредит оплатили. Допомагали доньці і зятеві оплачувати іпотеку.

Марія з Тарасом нерідко приїздили до нас. Вони частенько залишали на нас онука. А нещодавно зателефонувала нам донька.  Вона повідомила, що Петрик уже підріс, тому цьогоріч вони вирушають на відпочинок до Єгипту. Проте до нас планують приїхати батьки зятя.

Ми були обурені тим, що Марія сама їм запропонувала таку ідею. А свати з радістю погодилися. Донька просила гостинно зустріти батьків Тараса. Тобто ми повинні були оселити їх безкоштовно у своїх номерах, годувати і возити на екскурсію безкоштовно.

Але ж у нас зараз напружений період: багато клієнтів, а значить багато роботи. Коли ми мали розважати наших сватів? Ми взагалі їх бачили лише один раз – на весіллі доньки. Вони не допомагали дітям з виплатою за квартиру, не облаштовували нашу садибу. Зате збираються їхати до нас на відпочинок! А ми маємо ще й їм прислуговувати! Коли нам робити свою роботу?

Нам ніхто нічим не допомагав, а тепер ми повинні забезпечити нашим названим родичам безкоштовний відпочинок? Тим паче, ми не знаємо, на який термін вони збираються приїхати до нас. А може вони на три місяці приїдуть? То кидати всю роботу і їх розважати? Нам дійсно ніколи цим займатися!

Потім доньці зателефонувала дружина і сказала:

– Збираються їхати безкоштовно – то нехай нам допомагають!

Марія на ці слова образилася. Вона назвала нас жадібними. А ще висловила думку, що ми збираємося зруйнувати її сім’ю.

Чому вона не може зрозуміти елементарних речей? Ми ж пояснювали, що часу у нас немає взагалі. Дратує, що донька навіть не порадилася з нами, коли запрошувала до нашої садиби сватів! А тепер говорить, що ми її сім’ю руйнуємо? Нам з дружиною цей вчинок геть незрозумілий!

Не хочемо псувати відносити з Марією і Тарасом, але як вчинити у цій ситуації – навіть не знаємо. Треба ж мати якусь совість і думати не лише про себе, а й про інших. Як могла донька не порадитися з нами і вирішити усе сама? Можливо, хтось дасть слушну пораду?