Ми з дружиною пpuхистили в себе стареньку сусідку, яка на стapoсті років опинилася на вулиці

Разом з дружиною та сином ми живемо у квартирі моєї мами. Мій батько п0мер ще давно, коли я був маленьким. Heвдале випробування на Biйськовому полігоні. Мама одна виховувала мене. Коли я одружився, то ми одразу почали мешкати в неї. Дружина та мама почали ладнати з самого знайомства. Коли народився мій син, то раптово не cтало й моєї мами. Коли я був на роботі, то в неї піднявся тиск й не вuтримало cepце. Дружина знайшла її в коридорі, коли повернулася з прогулянки з сином. Для мене це був сильний yдар, лише завдяки підтримці коханої мені вдалося це перенести.

На одному поверсі з нами мешкала старенька бабуся. З моєю мамою вони товаришували й часто ходили одна до одної в гості. Вона була римо-католицького сповідання, а наша родина православного. Тому стало традицією кожного року ходити один до одного на свята. Мій син коли був ще геть малим, то вважав, що це ще одна його бабуся.

Любов Миколаївна дуже добра жінка, але в неї важке життя. Всю свою молодість вона працювала у колгоспі, що сильно відізвалося на її здоров’ї. Чоловік її помер також рано. Син з дитинства був хуліганом та завжди потрапляв у різні неприємності. Ще кілька років назад вона плакала та жалілася моїй мамі, що він взагалі не хоче працювати й живе лише на її пенсію. До того ж почав пити. Вона не знала, що з ним робити. Кілька разів Любов Миколаївна просилася до нас ночувати, коли її син разом з друзями влаштовував дома п’янку. Мені завжди було шкода її.

Місяць тому я пізно ввечері повертався додому й помітив, що вона сидить на дворі в одній кофтині й плаче. Я підійшов та почав розпитувати, що сталося. Виявилося, що син програв величезну суму на ігрових автоматах, й для того, щоб розрахуватися, взяв кредит в однієї сумнівної фірми. Звісно ж, що він не зміг розрахуватися з боргами, тому колектори через суд відібрали в нього квартиру, яку Любов Миколаївна необачно переписала на нього. Ось так старенька залишилася на вулиці. Звісно ж, що я не міг її залишити саму вночі під під’їздом. Запросив до себе додому. Вона спочатку намагалася відмовитись, проте зрозумівши, що інших варіантів немає – погодилась.

Зранку я прокинувся й відчув запах млинців. Виявляється Любов Миколаївна спеціально прокинулася о пів на шосту ранку й приготувала для мене та дружини сніданок перед роботою. Ми сказали їй, що вона може залишатися скільки захоче, адже хоч ми й не родичі, але все одно не чужі люди. До того ж, я пообіцяв їй допомогти розв’язати питання з квартирою.

Через знайомих я дізнався, що можна подати апеляцію на рішення суду про борг. Єдине, що потрібно було – це отримати заву від сина старенької. Ось тут ми й зайшли в глухий кут. Після того, як він дізнався, що його маму вигнали з дому, то навіть не з’явився, щоб дізнатися, що сталося з нею. Минув місяць, як вона в нас мешкає, а про нього не було ще жодних відомостей. Я маю надію, що йому соромно дивитися в очі матері, а не те, що він просто загуляв з горя й забувся про неї. Любов Миколаївна віддячує нам за дах над головою тим, що постійно готує щось смачненьке та свіже, доглядає за квітами й нашим сином. Я їй навіть сказав, що якщо нічого не вийде з її квартирою, то вона може залишатися жити в нас.