Я ще в школу не ходив, коли тато покинув мене, маму та двох моїх менших сестричок. Жити було важко, проте мама продовжувала говорити, що тато скоро повернеться, що він відправився кудись у відрядження, вигадувати для нас різні історії. Одного дня я дав її зрозуміти, що не вірю більше у брехню, вона зітхнула і промовила: «Вашого батька більше не має у нашому житті!».
У моїй голові постійно йшла боротьба. З одного боку я ненавидів тата за його вчинок, а з другого нестерпно чекав його повернення, яке так і не сталось…
Мама доглядала нас, багато працювала, але нового чоловіка не шукала. Мабуть, не хотіла, або думала, що вона з трьома дітьми нікому не потрібна. Хто зна, що відбувалось у її голові.
Минуло багато часу. Я уже встиг сам одружитися, придбати будинок у невеличкому селі, посадити великий сад, з якого хочу будувати бізнес. І ось нещодавно мені почав телефонувати незнайомий номер, у слухавці чоловік стверджував, що нам потрібно зустрітися, мов його цікавлять мої яблука. Я подумав раптом це може бути вигідна домовленість і вирушив з ним на зустріч.
Зі старенької машини вийшов старий лисий чоловік з пакетом. Я повів його до саду, став розповідати про сорти яблук і в одну мить він мене перервав, просунув мені пакет, де лежала пачка дешевих цукерок і з щирою посмішкою промовив: «Я твій батько!».
– Ти сидів у в’язниці?
– Ні…
– Ну, то ти плануєш яблука купувати?
– Ні, я хотів з сином побачитися.
– Ну, побачилися, тепер можемо попрощатися. До побачення – сказав я і віддав йому пакет з «подарунком» назад.
Він дивився мені у слід, а потім сів у стареньку машину і поїхав додому. Цікаво, він очікував, що я на нього кинуся з обіймами після 24 років його відсутності?
Зателефонував мамі та сестрам, попередив їх. Він теж у них побував, з тим же пакетом…
От поясніть мені, який то батько думає, що його 24 річна відчутність у нашому житті може перекритися пачкою цукерок?
