ЖИТТЯ

На яку бpexню не підуть люди, лиш би не віддавати б0pги

Як почався kapaнтин, то ми з чоловіком стали сидіти вдома. З часом нас, звісно, перевели на дистанційну роботу, проте до того часу треба було жити. І сталося так, що ми вже працювали, проте гроші мали прийти лише через тиждень.

А в нас на тиждень лишилося гривень двісті. Не дуже багато, але ми б протягнули. Тим більше, що в холодильнику ще є продукти, напівфабрикати та трохи замороженого філе курячого трохи.

Тут, раптом, ми з чоловіком згадали, що є в нас один боржник. Суму він винен не сильно велику, проте зараз вона б нам була дуже доречною. Я пішла робити нам чай, а чоловік вже яро набирав номер позичальника.

Реклама

Як тільки той підняв слухавку, мій чоловік одразу таким суворим серйозним голосом почав вимагати повернути борг. Але його лице різо змінилося та він став активно вибачатися та співчувати. Виявилося в боржника нашого мати померла, і він її ховати мав. Ми не стали далі вимагати віддавати борг далі, тому погодилися почекати.

Пройшло декілька тижнів. Ми вирішили зробити олів’є з чоловіком, тому пішли до супермаркету, щоб взяти тих продуктів, яких не вистачало для салату. Який ж в мене був подив, коли я побачила ту саму «покійну» маму нашого боржника, живішу за всіх живих, в одному з відділів магазину. Я навіть перехрестилася від шоку.

Яким злий був мій чоловік. Я ще ніколи його таким не бачила. Ми з ним поїхали до нашого позичальника. Приїхали, а той п’яний настільки, що ледь на ногах стоїть. Я стримала коханого, бо той вже хотів тому стусанів давати, бо ж п’яниця відмовлявся від своєї брехні, мовляв не казав він ніколи про смерть матері та похорони.

А потім все таки зізнався, що злякався та сказав перше, що прийшло в голову, бо ж не хотів віддавати позичені гроші. Потім кудись пішов та все таки вернув нам позичене.

І як після такого можна далі довіряти людям? Не знаю…

Реклама

Також цiкаво:

Close