Вucтавила за двері онука з його дружиною! Тепер власний син пoдaв на мене до сyдy та хоче вiдібрати частину мого будинку!

Усе життя я прожила заради інших: спочатку для мене на першому місці були батьки (як би їх не розчарувати), потім чоловік (як би йому догодити), далі – син (щоб у нього було все), а потім ще онуки. Та на цьому я вирішила зупинитися. Зараз мені за 80, і я вирішила: настав час пожити для себе!

Я завжди була зразковою донькою. Навчалася гарно, не сварилася з батьками, підліткових примх у мене не було, я без нарікань пішла навчатися, куди сказали батьки, а потім і робити, куди наказали батьки.

На роботі я зустріла майбутнього чоловіка. Він був гарним, добрим та моїм начальником. Це не зупинило нас, і невдовзі ми одружилися. Я намагалася завжди бути зразковою дружиною, і, на щастя, мій чоловік це дуже цінував. Ми прожили багато щасливих років та народили гарного сина. Нам хотілося мати багато дітей, та я довго не могла завагітніти, тож наш перший і єдиний син з’явився, коли нам обом було вже за 30.

Синові ми намагалися давати все найкраще, хоча і його молодість випала не найкращі часи. Ми змогли допомогти синові отримати гарну освіту та хорошу посаду. Невдовзі після того, як він закінчив університет, ми подарували йому квартиру.

Згодом мій син одружився. Та, на жаль, мій чоловік онуків так і не діждався. Після смерті чоловіка з’ясувалося, що він написав заповіт, усе своє майно він заповів мені. Разом із заповітом я отримала записку, у якій чоловік пояснив, що так буде чесно, адже синові ми дали все, що могли.

Зараз у мого сина аж троє дітей. Найстарший син нещодавно одружився. Він ще не має свого житла, тож син, навіть не порадившись зі мною, вирішив, що його син з дружиною будуть жити в мене! Коли я зателефонувала синові з цього питання, то він просто відповів, що мій будинок більший за його квартиру, а потім нагадав, що він не оскаржував заповіт батька, але ж у будинку мала б бути і його частка.

Я вирішила, що нічого страшного, що молоді будуть жити зі мною. Та дружина мого онука – просто нестерпна особа. Вона вирішила, що вони в моєму будинку не гості, а справжні хазяї. Вона запрошує своїх подруг, коли захоче, може влаштувати вечірки, не порадившись зі мною, та навіть продукти мої бере, не попередивши.

Я намагалася поговорити про все з онуком, та він у всьому підтримує дружину. А нещодавно онук мені сказав: «Потерпіть, бабусю, уже недовго залишилося». І це стало останньою краплею! Я виставила за двері онука з його дружиною! Тепер власний син подав на мене до суду та хоче відібрати частину мого будинку! І я суджуся з ним, щоб довести, що він не має на мій будинок ніякого права!

Мені 82 роки, і я нарешті вирішила, що час жити для себе. Ні з сином, ні з онуками я більше не спілкуюся. Я маю гарне здоров’я, тож ні на що не нарікаю. Може, мене хтось засудить, та я вважаю, що вчинила правильно!