Додому я йшла без настрою. Ще на роботі зателефонував мій чоловік і повідомив «радісну новину» – до нас у гості приїхала його сестра. Не скажу, що у мене було погане ставлення до неї, просто не люблю, коли навідуються у гості без жодного попередження.
Сестру чоловіка звуть Оля, їй всього 16 років, вона навчається в 11 класі та живе з батьками у селі. Ніколи раніше вона не проявляла такого інтересу до свого брата, а тут так раптово сказала, що заскучила й сьогодні ж приїде.
Повернувшись додому застала неприємну картину. На кухні чоловік п’є каву, а в нашій спільній кімнаті сидить молоде дівчисько і випробовує мою косметику.
– Привіт, я, звісно, знаю, що твоя мама проти, щоб ти так рано фарбувалась, але хто тобі сказав, що я дозволяю?
– Ой, привіт! – промовила вона і вилетіла до чоловіка на кухню.
Вирішила не перейматися цим, заспокоїти себе чаєм з улюбленим печивом, але виявилось, що мені не залишилось ні крихти, хоча я завжди роблю великий запас наперед.
– Я тут подумав, щоб ти завтра Олю з собою взяла, містом поводила, їй же самій сумно буде! – промовив до мене чоловік.
– Я надіюсь, що ти зараз жартуєш, тому що ти прекрасно знаєш, що завтра приїжджає моя Аня з Німеччини лише на кілька днів, і ми домовилися завтра побачитися. Для нас двох це важливо, тому не плутай сюди свою сестру і сам її розважай! – відповіла злісно я, тому що це вже була остання крапля.
Зранку, коли я прокинулась, чоловіка вдома не було, проте застала мене гарно одягнена та нафарбована Оля, яка вже чекала прогулянки містом.
Я лише зітхнула, до обіду я ще мала час з нею прогулятися, тому зводила у кафе і там почала пояснювати, які у нас є парки та музеї.
– Мені батьки грошей не залишили. Ти даси? – від цього запитання я ледь не очманіла.
– Навіщо тобі гроші? У музеї для школярів вхід безплатний та й парками також, – промовила я і дала їй лише 100 гривень, якщо раптом зголодніє, на піцу перекусити, а сама відправилась на зустріч з подругою.
Вдома мене чекав справжній скандал від чоловіка та свекрухи, які почали звинувачувати мене у всіх смертних гріхах. Я стояла мовчки та слухала це все, а тоді попросила покинути мою квартиру. Тоді вони вже почали говорити спокійніше, але я твердо настояла на своєму. Не хочу я мати таких родичів, які не розуміють, що у людей є свої справи та не можна так просто скидати на мене своїх дітей.
Зранку вони забралися з моєї квартири, а я пішла писати заяву на розлучення. Не хотіла терпіти до себе такого ставлення.
Якби ви опинилися на місці жінки, то що б зробили?
