На п’ятому місяці вагітності чоловік сказав мені, що не хоче дітей, а свекруха не визнала майбутню онуку. Так я опинилася на вулиці

З майбутнім чоловіком я стала зустрічатися на останньому курсі. Ми згодом одружилися, я завагітніла, а потім опинилася на вулиці. Та все по порядку.

З Віктором ми познайомилися на святкуванні Нового року. Я вже закінчувала університет, і подруга відмовила мене їхати додому на свята. Вона запросила мене на вечірку до себе. Там я і зустріла майбутнього чоловіка.

Ми зустрічалися всього півроку, коли Віктор запропонував мені руку й серце. Я погодилася, адже дуже його кохала. Згодом ми почали жити разом в квартирі, яку я винаймала. Я приїхала з району, а Віктор був місцевим. Його виховувала мама, тож ми часто їздили до неї в гості, а вона часто приходила до нас.

У нас склалися класичні стосунки свекруха – невістка. Їй не подобалося, як я готую, як перу чи гладжу сорочки її сина. Я, звичайно, все це робила, і навіть чоботи йому чистила, та свекруха все одно говорила, що її синочок ходить на роботу в негладжених сорочках.

Невдовзі сталася біда – свекруха захворіла. Сталося це напередодні Нового року. Ми планували поїхати святкувати до друзів, та все скасували. Свекруха попросила, щоб Віктор приїхав до неї, я ж мала чекати на чоловіка вдома.

Так я провела свята на самоті. Чоловік навіть не телефонував мені. У той час я була вагітною, ми планували сказати свекрусі на свята. Та коли я сама зателефонувала чоловікові, він навіть не поцікавився, як я, сказав, що залишиться в мами жити, а я, як захочу, то можу також перебиратися. Звичайно, я пішла за своїм чоловіком.

Коли ж свекруха дізналася про мою вагітність, то просто не сприйняла це. Вона заявила, що в неї немає онуків. Чоловік її підтримав. Я не знала, що робити, проте вирішувала народжувати.

На п’ятому місяці вагітності чоловік сказав мені, що не хоче дітей, а свекруха не визнала майбутню онуку. Так я опинилася на вулиці. На той час я закінчила університет, проте не пішла на роботу, і підробіток свій закинула, щоб піклуватися про чоловіка.

Я зателефонувала мамі. Вона наказала мені подати на розлучення і повертатися додому. Я дуже їй вдячна, адже завдяки своїй матері не наробила дурниць. Я повернулася до рідного селища, народила дитину, пішла працювати. Колишній чоловік висилав аліменти, проте не бачив доньку ні разу і не спілкувався ні зі мною, ні з нею.

Згодом я зустріла достойну людину. Ми почали зустрічатися, одружилися. І тут вже 5 років опісля мені зателефонував незнайомий номер. Я дуже здивувалася, почувши голос свекрухи. Вона почала питати про доньку, про те, як ми живемо, чи всього вистачає, чи не планую я повертатися до міста.

Я не знала, як відповідати. А тоді свекруха заплакала. Вона розповіла, що Віктор знову одружився, і вони живуть з нею. Нова невістка не просто нічого не робить по дому, а й зневажає її та критикує навіть без приводу.

Колишня свекруха слізно вмовляла мене повернутися, говорила, яка я добра та турботлива, питала про онуку. Та мене її слова та сльози не розчулили. Я чемно відповідала, проте сказала, що в мене є своє життя. Я запросила її відвідати онуку, а не все інше чемно відмовила. Я не тримаю ні на кого зла, проте й спілкуватися з колишніми «родичами» не збираюся.