ЖИТТЯ

На щастя, дівчинка була дуже гарненькою та ввічливою для підліткового віку. Вона скромно посміхалась і відповідала на всі наші запитання, але всю вечерю мене щось мучило, я не міг пригадати, де бачив її раніше, і був впевнений, що щось з нею не так

Мій син — моє найбільше щастя! З дитинства я забезпечував його всім найкращим, намагався виховати його гідним чоловіком, але при цьому не боявся балувати й виконувати всі його забаганки. Попри це наш син виріс чоловіком, який поважає свою маму та мене і любить нас.

Щоб давати синові все бажане мені доводилось багато працювати й мало відпочивати, але я на це все не зважав мені було для кого старатися, тому я не боявся втоми.

Син ріс дуже швидко, і ми з його мамою болісно, але приймали це. Потім ми помітили, що наш син цікавиться протилежною статтю і було неможливо не зрозуміти, що він у когось закохався. Моя дружина наважилась попросити у сина познайомитися з тією дівчиною, яка так легко полонила його серце, і він сказав, що з радістю це організує.

Реклама

Син був у юному віці, тому ми боялися, що він буде соромитися, але, на щастя, все будо не так. Ми знали, що це не остання його любов, але хотіли побачити ту, що змогла закохати нашого сина у себе, хоча й були переконані, що вона повинна бути дуже доброю та розумною.

У суботу ми з сином довго прибирали у квартирі, а мама займалась приготуванням смачної вечері, щоб маленькій дамі сина все сподобалось. Вже ближче до назначеного часу син вирушив за дівчиною, а ми з дружиною навіть трохи нервували, було цікаво побачити, кого ж він приведе.

На щастя, дівчинка була дуже гарненькою та ввічливою для підліткового віку. Вона скромно посміхалась і відповідала на всі наші запитання, але всю вечерю мене щось мучило, я не міг пригадати, де бачив її раніше, і був впевнений, що щось з нею не так.

Потім я таки пригадав. Її фото довгий час було повішане у нашому відділку поліції. До нас зверталися з багатьох міст України про те, що ця мила дівчинка обдурила їх, закохала у себе, пообіцяла, що приїде, вони надсилали їй гроші, а вона зникала. Таких хлопців було чимало, але покарати її так і не змогли, тому що злочину у її діях не було, хлопці самі хотіли надіслати їй гроші.

Коли дівчина пішла з нашого дому я наважився розповісти синові про те, що знаю про неї. Він не захотів мені вірити й почав звинувачувати у тому, що я просто хочу їх розлучити, а коли я пообіцяв принести докази, то він грюкнув дверима і втік з дому.

Повернувся він лише наступного ранку. Минув місяць, син досі зі мною не розмовляє, я намагаюсь з ним помиритися, та все даремно.

Можливо, не варто мені будо все це розповідати? Але ж я хотів, як краще, син повинний знати про неї правду. Але якщо тоді її підставляли або вона змінилась? Невже ми не могли б це просто обговорити?

Як мені помиритися з сином? Я вже не знаю, що робити, ніколи не думав, що правда про цю дівчину зможе зіграти зі мною такий злий жарт.

Реклама

Також цiкаво:

Close