Наближався мій день народження. Я планувала скромне святкування у колі друзів в маленькому ресторанчику. Замовила його, склала меню і продумувала все до деталей.
У свій святковий день я записалася до салону краси. Виглядала на мільйон. У мене була красива накрутка, ніжний макіяж і манікюр, легенька сукня та підбори. Та й дата у мене була гарна – двадцять п’ять років.
Я не так планувала день народження, як очікувала на пропозицію руки і серця від свого хлопця. Ми з ним зустрічалися два роки і всі наші плани і розмови сходилися до того, що весілля буде зовсім скоро.
Такого подарунку від коханого я зовсім не очікувала. Він появився на порозі ресторану, як уже всі гості були за столом. Красивий він і не менш красивий величезний букет троянд.
Я підійшла до свого Дмитра, ми обійнялися і поцілувалися. Разом з букетом він простягнув мені подарунковий маленький пакет. Я чекала на каблучку, тому одразу ж почала відкривати подарунок. Там справді була ювелірна коробочка, але замість каблучки були сережки.
Моє серце трішки засмутилося, та я показала що зраділа. Та й сережки були красивими.
Святкували ми, гості говорили тости. Дмитро вийшов до вбиральні, а його телефон розривався. Потім почав телефонувати і мій телефон. На екрані був невідомий номер, тому я відповіла і почула:
– Він тобі уже сказав? – почулося жіночим голосом
– Що сказав і хто він? – уточнила я.
– Дмитро сказав, що він стане батьком? Сказав, що він йде від тебе?
Мені наче мову відняло. Я поклала слухавку. З моїх очей покотилися величезні сльози.
Мої друзі не знали що відбувається і почали мене запитувати. З мого вигляду було зрозуміло, що це далеко не сльози щастя і щось таки трапилося дуже погане. От тільки я не могла і двох слів до купи зліпити.
Повернувся Дмитро. Він подивився на мене і запитав:
– Ти уже все знаєш? Вона тобі зателефонувала?
Я кивнула головою і дивилася на коханого з надією, що це все не правда і він мене заспокоїть. Дмитро ж дивився на мене і видавив з себе сухе:
– Пробач!
Він взяв свого телефона і пішов.
Моє свято було зіпсовано. Я не хотіла нікого бачити. Пішла до барної стійки і розрахувалася, зібрала свої речі і вибігла з ресторану. Навіть подарунки і квіти не взяла.
Це все мені привезла моя подруга. Вона зрозуміла в чому справа. Так ми цілу ніч проговорили з нею, і я проплакала. Далеко не таким я уявляла своє день народження.
Як зібрати у собі сили і піти сьогодні на роботу я й не знаю, адже там буде Дмитро.