ЖИТТЯ

На весілля ми не запрошували родичів чоловіка!

Коли ми з Ромою вирішили одружитися, то знали, що про розкішне весілля нам не доведеться мріяти. Я працюю у звичайній перукарні, а він на заводі, тому коштів у нас обмаль. Ми вирішили організувати свято тільки для себе й наших батьків, тому після розпису орендували кафе.

Мій чоловік з села, й у нього там залишилась велика родина. Хоч вони й були великими та не дружніми й майже не спілкувалися, бо кілька років тому всі посварилися через спадок. Мама Роми якось обмовилась перед родичами, що ми одружуємось, і хоч вони про нього не згадували до цього часу, та тепер почали надзвонювати й запитувати про те, коли ж ми їх покличемо на весілля.

Реклама

Чоловік всім відповідав коротко, мов нічого не буде, ми скромно розпишемось і на цьому все. Але схоже його родичам було цього мало, бо до загсу вони приїхали аж на двох машинах і вийшли звідти з криком:

Реклама

«Ну ми ж не могли не приїхати й не привітати нашого Ромчика з такою важливою подією!».

– Але ми без подарунків! Та й весілля ви ж не організовуєте, тому ми самі, як дарунок вам! – крикнула якась жіночка, як з’ясувалось, двоюрідна сестра Роми.

pazitiff.info

Окрім дорослих, там було ще багато дітей, які їхали на руках у батьків. Ми з чоловіком переглянулися й просто не знали, як нам бути.

– Ви нам хоч адресу ресторану скажіть, а то ми розгубимось у місті! Де святкувати будемо? – запитав її чоловік.

Я ж вам казав, що святкування не буде! – відповів чоловік трохи грубо.

Схоже, його родичі зовсім не хотіли у це вірити, тому, коли ми сіли у машину до моїх батьків й поїхали, вони відправилися за нами.

На щастя, мій тато зумів від них відірватися, й у кафе ми приїхали лише з батьками. Святкування ще не почалось, як туди увірвалися ті самі родичі. Вони не хотіли чути відмов й почали підсувати столи до нашого, щоб присісти. Коли з ними почав сваритися адміністратор, мов ці столи зарезервовані, то вони сказали, що у їхнього Роми сьогодні велике святкування, тому вони роблять те, що їм забажається.

Я підійшла до адміністратора і все йому пояснила. З великими зусиллями й багатьма охоронцями їх таки вдалось витурити з кафе. Але й тоді вони не захотіли «здаватися».

Через кілька годин ми вийшли й помітили, що машини родичів все ще стоять біля кафе. Вони крикнули до нас щось образливе й повернулися у село.

Наступного дня зателефонувала свекруха й розповіла, що у неї весь паркан розписаний образливими словами й найменш образливі з них, — це «скнари» і «жаби, не подавіться»!

Як вам такий вчинок родичів?

Реклама

Також цiкаво:

Close