На жаль, моя сестра не доглядала за своїми дітками, вони часто прoсили їжу в сусідів та ходили брyдними. Востаннє я бачила сестру живoю, коли вона виводила дітей на вулицю, щоб вони не заважали їй рoзпивати алк0г0ль з незнайомцем!

Мені завжди здавалося, що Оксана зовсім чужа мені людина, хоч у нас текла одна кров, ми разом виросли та харчувалися майже з однієї тарілки. Молодша сестра відрізнялася від інших своєю лінню та не бажанням розвиватися. Ледь закінчивши школу, вона завагітніла від нашого сусіда, народила здорового хлопчика, а батько дитини їх покинув. Так Оксана і почала пити…

Ми з мамою намагалися підтримувати сестру, допомагали їй та племіннику, але та нікого не слухала. Через три роки, коли вже мій єдиний син приїхав з армії та завів свою сім’ю, Оксана народила другу дитину прекрасну дівчинку. Маленька Віка не змогла зупинити свою маму, оскільки та вже через три місяці почала багато випивати…

Окрім постійної випивки, Оксана водила у свою квартиру різних чоловіків, вони приносили із собою горілку і сиділи до пізньої ночі, інколи до ранку. Дітки, поки були зовсім маленькими, залишалися з нами, я часто їх брала до себе, бо живу сама, син із жінкою в іншому місті, а чоловік давно помер. Племінники мені допомагали по дому, часто залишалися ночувати, я вчила їх писати, читати та рахувати, поки Оксана пиячила.

Одного разу я не витримала і викликала соціальну службу, бо моя сестра не хотіла забирати дітей до себе, виганяла їх з квартири. Тоді мій терпець увірвався! Дітей на тиждень забрали в сиротинець, а сестру змусили пройти курс лікування від алкоголю, потім діток повернули в сім’ю. Оксана декілька місяців не пила, шукала роботу, а потім знову взялася за старе… Ми з мамою вже опустили руки й поклялися, що від тепер будемо дбати тільки про дітей, щоб їх від нас не забрали.

Кажуть, що терпіння не вічне, певна ситуація може вивести із себе будь-кого. Так і сталося зі мною… Якось пізнього вечора я почула стук у свої двері, я саме збиралася спати, тому трохи злякалася. За дверима стояли мої перелякані племінники чотирьох річна Віка та дев’ятирічний Костя. Діти тряслися від холоду (на вулиці стояла пізня осінь) та ледь не плакали. Костя сказав, що вони не можуть потрапити у квартиру, мама не відчиняє дверей, хоча вони впевненні, що вона там. Ми з дітьми вже разом пішли до Оксани, я почала стукати, телефонувати їй, але ніхто не відповідав. Тоді діти розповіли, що мама того дня була із дядьком Сергієм, вони весь день пили, а їх відправили погуляти. Костик бачив, як дядько покидає квартиру, тому вони з Вікою і повернулися додому.

Ми ще десять хвилин стукали у двері, а потім я викликала поліцію. Правоохоронці вибили двері та знайшли на підлозі Оксану вона була без свідомості та ледь дихала… Дітей я забрала до себе, а зранку зателефонували із лікарні та повідомили, що сестра померла.

Потім ми дізналися, що в Оксани стався приступ епілепсії, а Сергій налякався і втік, замкнувши за собою двері. На жаль, сестра загинула, тепер її діти залишилися сиротами. Мені вже було 49 років, син дорослий, тому я вирішила, що племінники залишиться зі мною.

Тепер ми згадуємо Оксану лише з позитивної сторони, дітки ростуть жвавими та веселими, я дам їм освіту та хороше виховання, вірю, що все у нас буде добре!

Оцініть статтю
ZigZag
На жаль, моя сестра не доглядала за своїми дітками, вони часто прoсили їжу в сусідів та ходили брyдними. Востаннє я бачила сестру живoю, коли вона виводила дітей на вулицю, щоб вони не заважали їй рoзпивати алк0г0ль з незнайомцем!