На знак подяки бабця переписала мені квартиру, проте мама була проти

Бабуся повідомила мені, що бажає залишити мені квартиру. Ну як залишити. Можна сказати, що я купила цю квартиру, а точніше взяла в кредит. За чотири роки мені вдалося виплатити половину суми. Але про всяк випадок бабця написала дарчу на мене.

Кредит взяла за 12 місяців, кожного місяця оплачувала певну суму. Це все було не офіційно, тому я могла не виконувати ці зобов’язання, але совість не дозволила б. Жили ми в одній квартирі. Я платила за одяг, продукти, ще якісь потреби, окрім комунальних послуг.

У бабусі була пенсія. Гроші, які я платила їй за квартиру, вона накопичувала або ж допомагала моїй мамі чи сестрі. За часту вона допомагала з ремонтами або ж з весіллям. Я цим не цікавилася, а просто сплачувала кошти.

Мені було байдуже, що там у них відбувається. Згодом бабуся померла. Мама вирішила, що гроші, які я не встигла виплатити бабці, маю виплатити їй, і почала вимагати їх з мене. Відверто кажучи, вона не була нічим не кращою за колекторів. Мама дозволяла собі говорити на підвищених тонах, телефонувати вночі, раптово приходити до квартири.

Звісно, я відмовлялася це робити. Тоді вона почала складати балади про те, що я окупувала квартиру незаконно, вона цього просто так не залишить, квартиру забере собі. Дякую сестрі, що та підтримала мене і була на моєму боці.

Бабуся, ще при житті, навіть і не думала дочці залишати квартиру. Тому що практично усі меблі, ремонти, техніка зроблені у маминому будинку були зроблені за кошти, які я виплачувала бабці за квартиру.

Тому вона отримала чимало, достатньо непогана компенсація за відсутність спадку. Але маму це не зупиняло. Та переконана, що я її обдурюю, і квартира не моя. Візьмімо до уваги те, що вона свою маму ніколи не провідувала, не допомагала нічим, навіть жодного разу стакан води не принесла. Життя покійної бабусі оплачувала повністю я. Ще чотири роки тому її не хвилювало, що квартира моя, а тут раптово щось змінилося.

Віднедавна почали надзвонювати інші родичі або ж її подруги. Читати мені моралі, яка я погана, щоб негайно вернула квартиру, просила на колінах прощення. Дехто каже, щоб просто продати квартиру, а кошти поділити між собою: я, мама та сестра. Хитрі які!

Якщо все скласти докупи, скільки грошей я вклала в цю квартиру, то це і є вартість помешкання. Про те, скільки я натерпілася від бабці, я мовчу. Здається, всі мають розуміти, як це доглядати за старшою людиною, скільки потрібно мати терпіння. Не було такого, щоб мама чи сестра прийшли зробили щось бабці поїсти чи прибрали. Ні разу. А коли бабця лежала в лікарні? Я одна бігала з роботи в лікарню, з лікарні на роботу. Мені образливо, що зараз із мене роблять аферистку, ошуканку, для якої квартира вище сім’ї чи моральних цінностей.

Я наважилася продати квартиру та переїхати в інше місто. Мене дістали постійні дзвінки з моралями, погрозами або ж відвідини мами, що починалися та завершувалися криками та скандалами. Виставила в Інтернет інформацію про продаж квартири. До мене дійшла новина, що мама позичала у всіх рідних гроші, велику суму, і пообіцяла, що скоро всім все поверне. Вона думає, що я з нею поділюсь коштами від продажу. Ще мені прийшлося змінити номер телефону, але і це мене не спасло. Твердо стою на тому, що ні з ким я грошима не поділюсь. Час від часу мене турбують сумніви, а, можливо, віддати мамі частину грошей, але ні…