На зустріч однокласників не прийшла одна Оксана, але ніхто не засмутився, бо ніхто з нею не дружив. Всі з неї сміялися та глузували. Ми вже нікого не чекали, як тут…

На зустрічі однокласників після 10 років по закінченню школи з’явилися всі, окрім Оксани. Звичайно, про це ніхто не турбувався, бо у школі з нею ніхто не товаришував, вона була некрасива та нецікава. Всі з неї глузували та сміялися. Зараз ми спокійно розмовляли й веселися, як двері відкрилися й зайшла та сама «нікому непотрібна однокласниця».

За 10 років вона дуже змінилась. Нічого схожого й не залишилось. Красива, впевнена у собі та цікава дівчина, від якої не міг відірвати очей жоден однокласник. Всі намагалися з нею потоваришувати й дізнатися номер телефону, але вона віджартовувалась, а наприкінці вечора до свята приєднався її чоловік.

Оксана потрапила до нас у 7 класі. Причиною переходу у нашу школу стало те, що з неї знущалися у попередній школі. Батьки більше не могли дивитися на доньку, яка постійно страждає й прийняли рішення перевести її.

Та й у нашому класі вона не знайшла підтримки. Оксана була найвищою та найхудішою серед дівчат і у спробах приховати це, вона почала горбатитися, що робило її ще менш приємною. Та й підліткові прищі не робили її привабливою, тому через кілька тижнів злі хлопці з нашого класу почали глузувати з новенької.

Вона навіть не звертала на це уваги, бо у попередній школі з нею поводилися ще гірше. Дівчата не намагалися з нею подружитися, боячись, що і їх почнуть ображати, тому через 2 роки, дівчина знайшла вихід й вступила у коледж, що знаходився в іншому місті.

На початку зустрічі, коли ми оглядалися, то помітили, що «новенька» так і не прийшла. Ми пожартували про те, що вона й досі невпевнена у собі й боїться всього навколо, тому й вирішила вдома залишитися.

Але вже через кілька годин, двері відкрилися й на свято прийшла та сама «некрасива новенька». Вона стала такою красивою та впевненою у собі, що спочатку жоден з нас її не впізнав. Її фігура стала тільки красивішою, вона відростила довге грубе волосся та повірила у себе, бо ніщо інше не може пояснити такої щирої посмішки.

Дівчата дивилися на неї зверхньо та заздрісно, бо жодна з них не могла похвалитися такими позитивними змінами у зовнішності, а хлопці намагалися отримати її увагу й номер телефону. Доки хлопці не могли від неї відірватися, вона спокійно зі всіма розмовляла й щиро посміхалась.

Через кілька годин на свято навідався її чоловік, що мило зі всіма привітався, перемовився декількома словами та міцно обійнявши свою дружину пішов геть.

Коли вони покинули ресторан, то всі раптом усвідомили, якими дурними дітьми ми були. Адже вона завжди була такою скромною, доброю, милою та щирою, а ми дивилися тільки на її підліткову зовнішність й оцінювали її.

Ну що ж, Оксана, ти багато нас чому навчила й ніс добряче втерла кожному! Молодець!